Сьогодні у Вінниці відбувся перший захід нової загальноукраїнської комунікаційної платформи «Медіа – толока».
Під час панельних дискусій заходу обговорювали: як об’єднати зусилля для Перемоги лідерам суспільної думки, медійникам, військовим та представникам влади, що зробити українцям аби пришвидшити Перемогу та євроінтеграцію, як військові бачать розвиток України. Що військові очікують від українців.
Також обговорили місцеві виклики, як територіальна громада і влада можуть допомогти військовим. А також, про розвиток міста і механізми співпраці з медійниками.
В останній панелі дискусій торкнулись теми волонтерської допомоги та нового законодавства направленого на її врегулювання.
Ініціаторами нової комунікаційної платформи стали Віктор Бронюк, голова представницької ради БФ «Подільська громада», соліст гурту ТІК, Руслан Анфілов, голова ради ГО “Ліга блогерів і трендмейкерів Яккі/Yuccie”, волонтер, підприємець, Марина Данилюк-Ярмолаєва: журналістка, медіаконсультантка, автор проекту “Без цензури”, волонтерка; Богдан Буткевич, журналіст Цензор.нет, співзасновник медіа-проекту “Шоубісики”, Вадим Павлов – головний редактор “20 хвилин” та “РІА”, журналіст, розслідувач, волонтер, Тетяна Власова – письменниця, культурна менеджерка, засновниця комунікаційної агенції Move in Movie.
«Направду, кожен сьогодні тягне свій напрямок роботи, а говорити між собою треба і нам є про що говорити. Тому що сьогодні, як ніколи ми маємо визначити той шлях куди ми будемо рухатись далі. Ми чекаємо, що Україну візьмуть в Євросоюз, але чи готові сьогодні громадяни, чи готові громади бути частиною Євросоюзу і про це все хотілось би сьогодні поговорити. А також про те, щоб ми почали готувати майданчик, який нам дасть можливість об’єднуватись навколо якихось гарних справ», – зазначив Віктор Бронюк.
За словами Руслана Анфілова, іншої можливості ніж йти до єднання з Європою в українців нема. А подолати цей шлях допоможе високий рівень суспільного діалогу та усвідомлення.
«Насправді ця ініціатива розпочалась в 2018 ще році дійсно з Вінниці. Була дуже проста ідея об’єднати медійників, блогерів, всіх хто займається комунікаціями, для того, щоб можна було вирішити нагальні питання, познайомитися і обмінятися досвідом. Звісно, коли розпочалось повномасштабне вторгнення формат у всіх змінився, у всіх життя змінилось. І головна теза, яку ми хочемо показати, яку ми проговорювали з організаторами, практично з усіма і кожен раз, це те що — ми не повернемось назад. Тої України і тої Європи яка була, про яку ми мріяли її немає вже. І це не наша вина чи якась ситуація, це просто зміна нової епохи», – каже Руслан Анфілов.
Комунікаційна платформа, на думку пана Руслана, здатна створити нові можливості для об’єднання зусиль людей, які готові стати рушійною силою суспільства.
Про Євроінтеграцію та нерозуміння у суспільстві, що таке Євросоюз, розповів Богдан Буткевич, журналіст Цензор. Нет.
«Насправді ця тема стосується кожного з нас. Нам пообіцяли, що ось в грудні з нами розпочнуть перемовини і багато ЗМІ написало, що з нами розпочали перемовини про вступ в ЄС — це не так. На жаль. Мало того, судячи з останньої інформації в грудні цього не відбудеться, тому що у нас є яка країна… Як ви думаєте хто блокує? Правильно Угорщина. Але на справді не тільки в цьому проблема є і інші країни, які не так щоб з великим запалом дивляться на те що ми будем рухатись в ЄС. І про що йде мова. Є якісь центральні речі, які записані в Конституції України, про те що ми маємо йти в ЄС і це очевидно, зрозуміло і не потребує ніяких обговорень. А є, наприклад блокування польського кордону зараз, а є блокування словатського кордону, а ще за декілька тижнів нам румуни можуть закрити кордон і це теж ЄС друзі.
І багато людей, звичайних, які собі ніколи питання не ставили, у них якесь романтичне уявлення, що ЄС це коли можна поїхати в Рим просто так і все буде добре і тобі ще грошей за це дадуть. Ні, друзі. ЄС особливо наші східноєвропейські сусіди це постійний десятирічний срач, за кожну копійку, за кожну квоту, за кожне рішення, за кожне рішення яке спускає Брюссель. От ви, наприклад знаєте друзі, що те що зараз відбувається на польському кордоні. Брюссель уже тиждень бомбардує поляків, щоб ті розкрили кордон, а поляки їм що кажуть? І це теж ЄС. І ще цікавий момент, що ЄС в першу чергу хочуть мати справу з ким, як ви думаєте, ні їх цікавлять місцеві громади. Якщо до прикладу, брати армійську якусь співпрацю і цікавить співпраця напряму з армією», – каже Богдан Буткевич.
За словами Богдана Буткевича, багато українці не розуміють, що таке євроінтеграція. Сьогодні це потрібно проговорювати й бути готовими до діалогу.
Відео-звернення заступника голови представництва Євросоюзу в Україні пана Ремі Дюфло.
«Шановні друзі! Для мене велика честь звертатися до вас, спільноти медійників, блогерів та лідерів суспільної думки міста Вінниця. Міста яке я вперше відвідав 1994 році, міста яке мені дуже подобається. У часи війни, що триває уже понад дев’ять років, від початку повномасштабного вторгнення в минулому році, ваша роль зростає дедалі більше. Для вас це водночас і тягар і привілей. Адже ви знаєте, як впливати на аудиторію, ви інтерпретуєте події і створюєте з них сенс, вибудовуєте довіру цим даруючи суспільству призму через яку воно сприймає наш сповнений викликів світ.
Я радий, що попри всі складнощі пов’язані з війною, українське суспільство йде вперед, і наприклад організовує такі важливі ініціативи, як медіа-толока. Сподіваюсь, що ваша зустріч сьогодні стане платформою для конструктивної дискусії, демократичного обміну думками, залучення нових планів та ідей.
Ви зустрічаєтесь в знаковий час, минулого тижня Єврокомісія оголосила свою рекомендацію розпочати переговори, про вступ України до ЄС. Ця рекомендація є справедливою та виправданою. Україна належить до європейської родини. Ми поділяємо спільні цінності: свободу слова і думки, демократію, людську гідність.
Звіт Єврокомісії це момент для святкування і гордості за здобутки українського суспільства, навіть якщо попереду довгий і складний шлях. Важливе те, що є бажання обох сторін України та ЄС долати цей шлях разом крок за кроком. Війна з Росією теж наша війна, вона точиться на лише на полях бою, а і в думках людей, в інформаційному просторі. Я впевнений, що разом ми можемо Перемогти. Ми обов’язково Переможемо», – сказав у зверненні до учасників «Медіа-толоки» голова представництва Євросоюзу в Україні пан Ремі Дюфло.
Про те що потрібно планувати наше після воєнне майбутнє вже зараз, розповіла Мар’яна Данилюк Ярмолаєва, авторка проекту «Без цензури».
«На жаль, від нашої центральної української влади, за два роки повномасштабної війни, так і не з’явилось якихось притомних ідей, що ж нас чекає після української Перемоги… Тому очевидно потрібно активізувати ті речі, які у нас уже були в рамках децентралізації, напередодні повномасштабного вторгнення. Коли українськім ОТГ, коли українським активістам було не «влом» зустрічатися і говорити про те, яке ж ми майбутнє разом будуємо. І коли там кажуть, що це мають вирішувати тільки політики — абсолютно ні. Це історія до якої має долучитись кожна українська активна людина, тому що Європейський Союз це пласт величезних проблем, величезних спільнот. І коли ти зараз аналізуєш, як російська федерація дуже активно просувала свій вплив. Ми розуміємо що дуже часто російська федерація працювала на Євросоюз не прямими методами: через кіно, через культуру, через руський балет. І таким чином просувала, що вони круті, а ми тут ніхто», – каже Мар’яна Данилюк Ярмолаєва, авторка проекту «Без цензури».
Лише повномасштабна війна, на думку спікерки, дала європейцям зрозуміти хто такі українці. А наразі українці повинні пояснити європейцям, яку країну вони будують.
Про українську культуру, розповіла Тетяна Власова, письменниця, культурна менеджерка, засновниця комунікаційної агенції Move in Movie.
«Власне культура в буремні часи була найбільш вразливою сферою. Зараз вийшло так, що українська культура, не хочу говорити воює на двох фронтах, на двох вістрях це всередині країни відстоює своє право існувати зараз і на міжнародній арені представляє взагалі нашу країну. Ми знаємо, яким зараз потужним голосом є наші письменники, які виступають на міжнародних подіях. Вони власне несуть нашу культурну дипломатію міжнародним глядачам, читачам і слухачам. Але ми дуже ризикуємо опинитись в тій ситуації, коли культура стане непотрібна зараз тут. Якщо ми говоримо, про те що ми будемо робити після Перемоги, то якщо культура зупиниться зараз на шляху до неї, то після Перемоги її просто не буде. А вона є насправді дуже гучним, потужним інструментом в нашій світоглядній війні і війні за нашу ідентичність», – каже Тетяна Власова.
Підтримка, збереження та власне розвиток культури, на її думку, повинні стати на часі вже зараз.
Власним баченням шляху до ЄС і якою має стати Україна після Перемоги, розповів журналіст розслідувач, головний редактор «РІА» Вадим Павлов.
«З 2014 року змінились лише обличчя, але ми маємо говорити про те, що маємо змінити майбутнє. Коли Перемога буде, а вона буде, нам потрібно розуміти куди ми далі будемо йти.
Я коротко скажу про свій шлях, який дуже важкий насправді. Коли ми проводимо розслідування, що до корупції, що до розкрадання майна і все інше. Це ж те що очікують наші партнери. Багато політиків, багато чиновників, багато людей не бачать того, що ми працюємо під таким наглядом насправді, як Сполучених штатів Америки, як наших партнерів з Європи. Вони бачать, що відбувається тут на місцях, вони підтримують нас юристами, якимись порадами і все інше.
Євросоюз це круто. Ми маємо йти в Європу. Та потрібно тут робити європейські цінності. Європа має бути тут, а не ми кудись ідемо. Європейські цінності потрібно розвивати», – каже Вадим Павлов.
В другій панелі «Медіа-толоки» обговорювали місцеві виклики, як територіальна громада і влада можуть допомогти військовим. А також, про розвиток міста і механізми співпраці з медійниками.
Про місцеве самоврядування та шляхи контролю бюджетів громад розповів Сергій Кудлаєнко, депутат Верховної Ради України восьмого скликання, керівник Вінницької міської організації ГО «Ми – Вінничани». Адже він, як народний депутат 8 скликання, має великий досвід напрацьований під час його роботи в комітеті, який займався реформами місцевого самоврядування.
«Бувши народним депутатом восьмого скликання, я дійсно працював в комітеті, який опікувався і робив все можливе, щоб процес децентралізації, а тобто повноважень, перейшов безпосередньо в територіальні громади. На той період часу, це було дуже актуально і ця децентралізація відбулась. Але ж що саме відбулось, відбулась фінансова децентралізація. Ми зробили все, що ресурс, фінанси прийшов до вас в громаду, щоб ви мали можливість іти. Які наслідки? Наслідки не дуже гарні. Чому? Тому що на території держави отримуючи відповідну фінансову децентралізацію, а це кошти, в нас почали з’являтись дуже багато територіальних політичних структур, які почали брати участь у виборчих процесах. І дійсно, маючи гроші перемогти набагато простіше, ніж коли людина має свою позицію і вона ходить по громаді й каже проголосуйте за мене. А в неї немає можливості ні фінансової, ні забезпечити контроль результатів голосування на виборчих дільницях.
Якій був важіль, що б ми могли зробити таким чином, щоб голови територіальних громад не зловживали — інститут префектів. Він не був до сьогоднішнього дня введений. Тобто префект, коли бачить рішення тої чи іншої ради, депутатського корпусу, він мав право накласти вето. Сьогодні цього нема”, – каже Сергій Кудлаєнко.
На думку Сергія Кудлаєнка, відсутність противаги і контролю у вигляді префекта стало причиною того що в деяких громадах утворились місцеві князьки.
«Маючи більшість своїх депутатів у раді, вони можуть творити будь-що та направляти коти на ті потреби, які вони вважають за потрібне. Сьогодні не можливо направляти кошти на щось інше ніж на ЗСУ, ніж на соціальну допомогу людям», – наголосив Сергій Кудлаєнко.
Він пояснив, що велика кількість людей, робочого потенціалу, сьогодні втрачаються для України назавжди. Це відбувається, бо немає реальної допомоги людям, родинам переселенців, родинам військових, які не можуть вижити тут на мізерну державну допомогу.
Заснвоник медіахолдингу “Новини Вінниці”, очільник Міжнародного Благодійного Фонду “Українській Альянс” Микола Філонов, відповідаючи на питання модератора заходу Богдана Буткевича, чи правильно, що у місцевого самоврядування вилучили військове ПДФО в державний бюджет, розповів про конкретний вінницький кейс, який стосується бюджетних коштів Вінниці та піару політиків/чиновників на темі допомоги ЗСУ, яка закуповується за кошти вінничан, але рекламуються на цьому політики і чиновники, а про те що це кошти платників податків не згадують.
«Нещодавно у Вінниці зʼявились повідомлення однієї структури, в яких, від імені певних політиків була передана допомога ЗСУ. Ми дивимося, а це тендери, це допомога, яка куплена за кошти вінничан платників податків. Ми кажемо, пацани, ну це нечесно, вийміть свої, перепрошую за сленг, і допоможіть ЗСУ, а тоді рекламуйтесь скільки завгодно.
Візьміть свої кошти, ви ж заможні люди і це добре що у нас багато заможних людей, і ми за таку допомогу будемо вас будем хвалити 24/7.
Ні.
Ми проводимо якесь розслідування, говоримо, починаємо журити, спонукати до нормального висвітлення допомоги.
І це дійшло до того, що я був вимушений особисто від себе, зареєструвати електронну петицію. В ній я звернувся до певного органу місцевого самоврядування і кажу, я прошу певний орган місцевого самоврядування і цих депутатів, зобов’язати департамент інформаційної діяльності, будь-яку допомогу, яка купляється за кошти платників податків, вказувати що це куплено за кошти платників податків, а не передавала якась приватна особа від власного імені. Рекомендувати міському голові, коли мова йде про допомогу придбану за кошти вінничан для ЗСУ, говорити про це. Що це передає і допомагає Громада, за кошти вінничан. Тому що заробляти собі політичні бали сьогодні, на війні – раз, на допомозі ЗСУ – два та ще й за кошти вінничан – це дно», – наголосив Микола Філонов.
Далі він проговорив важливі моменти пов’язані з бюджетами громад та військовим ПДФО. Дискусії про цю статтю доходів громад досі актуальні та мають велике значення в розрізі реформи децентралізації, яка відбулась.
«На прикладі Вінниці обласного центру, якщо станом на серпень місяць в бюджет міста надійшло 800 мільйонів військового ПДФО, а на ЗСУ виділили лише 28* , то це не 50%, і навіть 30%.
*Від редакції. Коли верстався наш матеріал, Микола Філонов уточнив дані по бюджету, оскільки, станом на серпень, на допомогу ЗСУ, приблизно виділили 180 мільйонів грн. Тому він перепросив за помилку з бюджетними показниками. Хоча суті це не змінює, бо трохи більше 20% від всього військового ПДФО та ще й ця допомога не вся йде конкретно на військо. А витрачається в межах Вінниці, на певні оборонні і безпекові проєкти, фінансування потреб військових частин в межах громади тощо.
Якщо ми говоримо і беремо певні громади, тут же питання ще, чи за місцем реєстрації буде платитись ПДФО, чи за місцем фактично перебування (проживання, служби). І в нас сьогодні, до цього моменту, абсолютна дискримінація в бюджетах громад. Тому що є певна громада, яка зі свого бюджету годує, поїть все інше, але ПДФО не отримує. Чи повинні ці люди бути в рівних умовах — повинні. А є, наприклад, у нас Гайсинська ОТГ в якої там все добре, чи Калинівська. Але сьогодні мова не про те, що забрали. Питання не в кого, що забрали, а як саме ці кошти будуть витрачатись. Бо насправді неважливо хто саме буде фінансувати потреби військових, головне щоб не було на цьому корупції і зловживань. І тут медійники, інфлюенсери, ЛОМи мають включитись і контролювати ці процеси», – каже Микола Філонов.
Детальніше про історію з піаром політиків за кошти вінничан: У Вінниці вимагають в міськради прозорого управління коштами на ЗСУ
Також медійникам важливо сьогодні не тільки критикувати і шукати зраду, а й підтримувати здорові ініціативи та наміри держави.
«Наприклад. З останнього. Як тільки в Міноборони новий міністр Умеров оголосив про знищення корупційних “схем” в системі закупівель та налагодження нової системи харчування бійців, почали знижувати тендерний поріг, долучати не тільки великі, а й середні, маленькі українські компанії до забезпечення війська, залучати напряму виробників, без прокладок і посередників, створили нову Агенцію для цього, знайшли фахових менеджерів, як вже на наступний день отримали інформаційний фідбек. Проти них миттєво розгронулась дискредитаційна кампанія. Можливо і таким речам потрібно приділяти медійникам і блогера більше уваги? Не лише критикувати і робити гучні викриття, щоб зробити собі на цьому ім’я, а й послужити інтересам своєї країни, там де це чесна і продуктивна історія. Тут сьогодні є багато блогерів, які до війни монетизувались на темі б’юті індустрії, фешн, красиво розповідали про лакшері життя. Після повномасштабного вторгнення русні ці теми ще довго не будуть актуальні, тому я раджу колег звернути увагу на соціальні і суспільно важливі потреби і проєкти. Від допомоги блогерів-мільйонників у зборі коштів для фронту, до висвітлення важливих державних ініціатив.
