Четверо друзів із Запоріжжя вирішили пройти маршрут Camino Podolico з Вінниці до Кам’янця-Подільського, який має довжину 255 кілометрів. Щоб здійснити цю подорож, вони взяли тижневі відпустки з роботи та вибрали велосипеди для переміщення.
Після подорожі, вони розповіли про свої враження та пригоди на сайті Camino Podolico.
Склад цієї групи мандрівників включав таких учасників:
- Сергій Лавріненко, який є директором курорт-готелю “Пересип” на Азовському морі (який на жаль зараз окупований), керівником HR служби ГК “Всесвіт” і керівником “Umbata afro drum school”;
- Олена Федченко, державний нотаріус, яка у своєму дозвіллі любить подорожувати і малювати;
- Ігор Гірник, пенсіонер, велосипедист, яхтсмен і мандрівник;
- Юлія Борисенко, фотографка, яка теж має любов до подорожей і гірських масивів.
Один із учасників, Сергій, розповів, що ідея подорожі цим маршрутом виникла після знайомства з жінкою, яка представляла Camino Podolico на форумі готельєрів у Львові у 2021 році. Його друзі також підтримали цю ідею, і вони спільно вирішили подолати цей шлях.
Подорож цим маршрутом була для них важливою з кількох причин. Вони бажали відкрити для себе іншу частину України, зокрема, села і природні краєвиди, що відрізняються від промислових міст. Також це була духовна подорож і можливість побути ближче до духовності.
На маршруті було багато католицьких храмів, які вони планували відвідати. Також вони хотіли випробувати себе і подолати фізичні виклики, оскільки маршрут містив підйоми та спуски.
Що вас надихнуло вирушити в мандрівку Подільським шляхом святого Якова?
Сергій: В ідею подорожі Подільським шляхом святого Якова мені вперше вдалося вгледіти у 2021 році, коли я відвідав великий готельний форум у Львові. В цей час в поїзді до Львова до мене сіла жінка, яка, виявилося, також подорожувала на цей форум для представлення маршруту Camino Podolico.
І ця ідея дуже сподобалася мені, оскільки мої друзі раніше проходили маршрут Каміно-де-Сантьяго в Європі. Планувалось, що у 2022 році, коли розпочнеться сезон, я теж вирушу Подільським шляхом. Мої друзі також подорожують, зазвичай в гори та Карпати, і вони підтримали цю ідею. Але через розпал війни ми змушені були відкласти наш план.
Юлія: Сергій вже минулого року розповідав нам про Camino Podolico і те, що цей шлях можна подолати разом. Тож у цьому році ми вирішили вирушити в мандрівку.
Сергій: Наша подорож мала багато цілей. По-перше, ми хотіли дослідити іншу частину України, оскільки Запоріжжя та Дніпро, де ми живемо, відомі своєю промисловістю. Ми хотіли побачити не лише великі міста, але й села, а також насолодитися природними краєвидами. У нас вдома степова місцевість, а на маршруті були схили, озера та водоспади, що було цікавим досвідом.
По-друге, для нас ця мандрівка була історичною та духовною подорожжю. У нас є храми, але ми рідко їх відвідуємо. На Camino Podolico ми мали можливість виділити цілий тиждень для духовного розвитку та ближчого спілкування з цією стороною нашого життя. Також цей маршрут пролягав через католицькі храми, які вражали своєю величчю та станом. Ми намагалися не лише подивитися на них, а й приєднатися до служби, коли мали таку можливість.
Крім того, ця мандрівка була для нас випробуванням власних можливостей. Сергій раніше подорожував багато, але припинив це протягом десяти років. Таким чином, для нього це було випробуванням фізичної стійкості. На маршруті були круті підйоми та спуски, і через зусилля він намагався подолати внутрішні бар’єри, коли вже хотілося здатися. Його метафори підкреслюють, що в житті завжди є гіркі та солодкі моменти, але важливо продовжувати рухатися вперед.
Юлія: Фізично ми були досить готові до такої подорожі, оскільки щомісяця ми здійснювали 30-кілометрові велосипедні виїзди по місту. Проте морально це було вельми виснажливо. У вечірні години, коли вже втома відчувалася, і перед вами вставав новий крутий підйом, було важко вірити в себе. Проте ми вірили в поговірку: “шлях здолає той, хто йде”, тому відмовлятися від маршруту або сумніватися не приймалося.
Ігор: Ми розподілили маршрут на ділянки та ночівлі, і це допомогло нам успішно впоратися з подорожжю. Ми подолали від 40 до 70 кілометрів за день, але не поспішали. Зупинялися біля колодязів, заходили до церков і храмів, а також відвідували цікаві архітектурні пам’ятки. Наша мандрівка була дуже насиченою і вартою кожної зупинки.
Сергій: Під час цієї подорожі ми нагромадили близько 1500 фотографій і відеозаписів за тиждень. Кожна ночівля включала відвідування 2-3 населених пунктів, при цьому ми досліджували по 3-4 об’єкти в кожному з них. Важливо відзначити, що всі ці місця не були просто прохідними, і кожен костел чи церква мали свою власну цінність.
Олена: Для мене особисто великим відкриттям стали зустрічі з місцевими жителями. В жодному храмі нас не відмовили ні в чому, навіть у відпустці. Священники та служителі надавали нам стільки часу, скільки ми потребували. Вони показували свої каплиці, відповідали на всі наші запитання і розповідали цікаві історії. Хоча я не є дуже релігійною людиною, для мене важливим було саме спілкування з ними. Ми намагались відвідати різні храми, включаючи католицькі та православні.
Усі фото надані мандрівниками
