16 липня Верховна Рада України ухвалила зміни до Виборчого Кодексу, відповідно до норм якого буде проведено місцеві вибори у цьому році. Засновник вінницької партії Микола Філонов прокоментував позитивні та спірні моменти в новому кодексі. Про це йдеться на офіційній сторінці політсили в соціальній мережі.
“Партія Вінничан” є новою силою, яка орієнтується на європейські стандарти політичної культури. Тому ми не можемо собі дозволити суцільно критикувати діяльність наших конкурентів і опонентів. Ми можемо і маємо відзначити позитивні складові того чи іншого рішення.
Водночас, не можемо й мовчати, коли мова йде про порушення прав і утиск інтересів громадян України.
Що позитивного є у ньому, у порівнянні із минулими правилами виборів?
По-перше, виборчі списки стали бодай трошки відкритішими. Повністю відкритими назвати їх складно, адже перевищити 25% від розміру квоти, щоб піднятися у виборчому списку, звісно, можна, але… Але чому не ввели норму у 5%, яку самі ж депутати намагалися обґрунтовувати?
Щоб утвердити роль партійних структур і партійною бюрократії? Принаймні такий меседж уже циркулює у ЗМІ.
І все ж, відкриті списки, відповідно до яких люди мають можливість підтримати як партію, так і конкретного кандидата від неї – крок вперед.
Адже «мажоритарка» під час усіх виборів останніх років звелася до конкуренції між «грошовими торбами», а пропорційна система збагачувала партійних бонз, які продавали прохідні місця. Натомість зворотного зв’язку із виборцями не було у принципі. Змішана система поєднувала вади обох цих моделей.
Змінили форму бюлетня.
По-друге, дещо розширили перелік послуг та форм підкупу, якими недобросовісні кандидати можуть спробувати викривити результати вільного волевиявлення. Хоча, як підтверджують українські реалії, відсутність реального покарання заохочувала і попередніх «гречкосіїв» крізь пальці дивитися на перспективи покарання за підкуп та фальсифікації.
По-третє, відносно унормували низку спірних положень, адже попередня редакція Виборчого кодексу, яку також приймали «слуги», викликала стільки нарікань юристів та політологів, що проводити вибори, виконуючи його норми, було просто неможливо. Відтепер, принаймні, очевидних помилок у Кодексі немає.
Нарешті, й у цьому ключова перевага того факту, що вибори пройдуть за новими правилами. У попередньої влади було п’ять років, щоб унормувати виборче законодавства. Чому коаліційна більшість з БПП, Народного Фронту, Самопомічі, Батьківщини та РПЛ не спромоглася це зробити – невідомо. Можливо, тому, що їх цілком і повністю влаштовувала стара виборча система, коли частину місць можна було продати у списку, а частину кандидатів – відправляти змагатися у «підгодовані» округи.
Тепер про спірні моменти.
Головний – встановлення обмеження для самовисування кандидатів на рівні округів з 10 тисячами виборців. Тобто, примусова «партизація» – на марші. А це – обмеження місцевого самоврядування та прав громадян бути обраними. До речі, суперечить Копенгагенському документу ОБСЄ, де міститься заклик забезпечувати можливість самовисування кандидатів на всіх місцевих виборах.
Де бажаючому стати депутатом у невеличкому містечку шукати прийнятну політичну партію, враховуючи те, що у багатьох з них немає місцевих осередків? І що робити з тим, якщо місцевий партійний функціонер вимагає за включення до списку грошей?
Переконані, виходом з цього може бути балотування від «Партії вінничан». Ми гроші за це не беремо точно. І токсичності парламентських партій не маємо.
Неоднозначно у регіональному політикумі був сприйнятий той факт, що нові виборчі правила як завжди прописали за три місяці до виборів. І тепер геть не 10 днів залишилося до подання, наприклад, кандидатур у ТВК, які й «нарізатимуть» виборчі округи.
Нарешті, про відверті махінації із Кодексом.
Парламентська монобільшість явно прописала «під себе» норму, що до виборчих комісій мають бути обов’язково включені представники не лише парламентських фракцій, а й депутатських груп, які жодним законодавством не регулюються, натомість синхронно голосують із «Слугами».
Увага, запитання: «Хто отримує перевагу у виборчих комісіях уже на старті?»
І навіщо таку комбінацію взагалі було провертати? Хіба не для того, аби щось готувати під час підрахунку голосів?
У цілому, можемо підвести підсумки. Ухвалений Кодекс – десь на «чотири з мінусом». Раніше було гірше, але можна було зробити й краще. Відповідальніше поставитися до розробки та утвердження документу, за яким здійснюватиметься фундаментальний принцип демократії – вибори народних представників.
У такій демонстративній недбалості та дрібних махінаціях, які на остаточний результат навряд чи вплинуть, але осад у громадян залишать, – і є сутність нинішнього складу Верховної Ради. Депутатам від «брендових» політичних партій просто нецікаво життя пересічних громадян на місцях. Для них важливий мандат, і вони його уже отримали.
Відповідно, забудуть про виборців й наступного дня після виборів і нові депутати місцевих рад від політичних сил зі столичною пропискою. Вони придбали «бренд», «бренд» їм віддячив мандатом, увівши в оману виборців, які бажали підтримати команду якогось популярного партійного лідера, а проголосували за хтозна кого.
Єдиний вихід – спиратися на власні сили.
Вінничани голосують за вінничан. І цим все сказано.
