У Вінниці провели в останню путь військовослужбовця Володимира Білоусова, який загинув, боронячи Україну від російських окупантів. Захиснику було 48 років.
Свій військовий шлях він розпочав ще у 2015 році. Упродовж півтора року воїн захищав Україну в зоні АТО у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Із початком повномасштабного вторгнення чоловік знову став на захист держави.
Спершу Володимир Білоусов служив у зенітно-ракетних підрозділах 61-ї окремої механізованої Степової бригади, згодом — у піхоті 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Він виконував бойові завдання на Миколаївщині, Херсонщині та Донеччині.
Останній бій військового відбувся 23 березня 2024 року поблизу села Тоненьке Покровського району.
Дружина полеглого воїна Олена розповідає, що чоловік добре усвідомлював загрозу великої війни та був готовий до неї заздалегідь.
«У день повномасштабного вторгнення він негайно подбав про нашу безпеку, відправивши в село, а сам пішов до військкомату. Про свою службу чоловік говорив неохоче, бо за своєю натурою був стриманою людиною, проте знаємо від побратимів, що він був сміливим і завжди готовим допомогти та прикрити інших», — згадує дружина.
Володимир Білоусов народився у Вінниці 23 вересня 1975 року. Після завершення навчання у школі №26 здобув фах у Вінницькому професійно-технічному училищі №19. У мирному житті працював електриком у Вінницькій транспортній компанії. Разом із дружиною виховував доньку Софію.
«Світло його душі проявлялося в усьому. Батько був для мене взірцем того, як можна цінувати кожен момент життя, бачити прекрасне у, здавалося б, буденних речах. Він показав мені, що таке справжня, безумовна батьківська любов. Лише на рідній землі він міг дихати на повні груди та хотів зберегти її такою для майбутніх поколінь…» — каже донька Захисника Софія.
Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Володимира Білоусова. Вічна пам’ять Захиснику України.
