Українська культура під час війни: Костянтин Родигін, письменництво та образотворче мистецтво

Від

16.10.2024

Під впливом різних подій в Україні трансформується й мистецький простір. Митці тонко відчувають події та передають сенси, формуючи українську культуру. Пропонуємо читачам Vinnytsia Press Point прочитати інтерв’ю й зануритися у відчуття митця нашого сучасника та вінничанина Костянтина Родигіна.

Костянтин Родигін, фотограф, художник, викладач.

Кандидат філософських наук. Доцент кафедри журналістики та соціальних комунікацій Донецького національного університету імені Василя Стуса.

Автор філософських досліджень феномена алхімії: «Алхімія Григорія Сковороди» (у співавторстві з Михайлом Родигіним, 2022 р.), «Поетична алхімія Джеффрі Чосера» (2017, 2024 рр.). Переселенець із Донецька, у Вінниці з 2014 р. Учасник переміщення Донецького університету до Вінниці. Учасник і призер всеукраїнських та міжнародних фотоконкурсів. Брав участь у візуальних програмах фестивалів AirGogolFEST (2019) та AirFest Vinnytsia (2021). Проводив у Вінниці персональні виставки «Контрапункт» (2018, кав’ярня Turman Coffee House), «Signa Temporis / Знамення часу» (2022, кав’ярня «Синій Кактус», арт-простір DARVIN), «Дивина. Перший погляд» і «Мистецтво світла» (обидві – 2022, ДонНУ імені Василя Стуса), «Миттєвості й замальовки» (2023, ВОМЦ «Квадрат»). Учасник колективних виставок вінницьких митців «Видіння», «Очевидно», «Очевидно 2.0» у культурному просторі «ПІЧ» (2023).

Член Вінницького народного клубу фотомистецтва «Обрій» з 2015 р., учасник творчої спільноти «Живі малюнки» з 2018 р.

В образотворчому мистецтві працює в техніці графіки, у фотографії – в цифрі, у жанрах: стріт-фотографія, репортаж, портрет, міський пейзаж, фотополювання, натюрморт, абстракція, концептуальна фотографія.

Інстаграм @rodyhin_photo (фотографія), @rodyhin_draw (графіка)

Кажучи самоіронічно, я – майже-професійний фотограф і самопроголошений художник. У тому сенсі, що професійне навчання на додатковий фах фотографа в Донецьку 2014 р. я з відомих причин не завершив, а на художника взагалі не вчився (шкільні уроки малювання не рахуємо). В порядку експерименту іноді працюю з фотоплівкою, у Вінниці є цікава плівкова спільнота «ШуМить». Якщо не рахувати етапу любительської фотографії, перші систематичні зйомки на цифрову дзеркальну камеру в мене були у 2014 році, під час навчання на додаткову професію фотографа. Тобто цей мій розвиток у фотомистецтві, а пізніше ще у малюванні з натури, так чи інакше потрапляє в умовну рамку «мистецтво під час війни», проте зазвичай не є «мистецтвом ПРО війну» – і хоча вона в якомусь гібридному, інформаційно-смисловому, повномасштабному вимірі все одно десь за кадром, у контексті, не завжди очевидному, життя має тривати попри все, – розповідає про себе Костянтин Родигін.

«Спогад про літо». Вінниця, червень 2021 р. З виставки «Миттєвості і замальовки» (2023)

-У фотографії прагну вловлювати і кристалізувати унікальне з банального, прекрасне з потворного, порядок із хаосу. Люблю знімати деталі міського середовища, «вирішальні моменти» за Картьє-Брессоном, жанрові непостановочні сценки, архітектуру, мінімалістичні композиції, харАктерні портрети, чорно-білі силуети, художні сюжети з відсилками на міфологію та архетипи. Серед джерел натхнення – природа, химерні образи, історична архітектура, символізм, мінімалізм, стріт-фотографія.

Із серії «Контрапункт», 2018 р.

«Невітрувіанська людина» (робота увійшла до каталогу VI Відкритого міжнародного фестивалю концептуальної фотографії 2023)

Як виникають ідеї для нових проектів, що стає джерелом натхнення?

Фотопроєкти часто складаються в мене спонтанно, після накопичення певної кількості матеріалу, з якого раптом починає вибудовуватися серія. Це історія завжди тривала, без гонки за хвилинною актуальністю і хайпом. Як наслідок, такі проєкти завжди філософські і відсилають до чогось вічного, класичного або архетипного.

Із серії «Театр», 2016 р.

Серед таких відкритих фотосерій, що склалися від 2016 р. і дотепер, і можуть бути продовжені, «Контрапункт» (архітектурна фотографія), «Театр» (серія репортажних силуетних фото зі сцени традиційних для нашого університету студентських фестивалів «Дебют першокурсника», 2016–2019 рр.), «Профілі» (силуетні портрети), «Дивина» (пейзажі і замальовки Поділля, 2022 р., завдяки проєкту «Мистецькі експедиції» Людмили Гарарук) тощо.

Із серії «Дивина»

Ретроспектива «Хребти Дикого Сходу»

Великий потенціал має ретроспективний погляд, можна повертатися до старих фотоархівів, перевідкривати їх по-новому і зі свіжим поглядом будувати з них серії. Така ретроспективна серія в мене теж була – «Хребти Дикого Сходу», з (пост-)індустріальних пейзажів донецьких часів (датовані 2007–2013 рр.). Проєкт документальний, був представлений у візуальній програмі фестивалю «ДІЛИ Еко Фест» у Вінниці у 2021 р.

З опису проєкту:

«Ця ретроспективна серія фотографій складена з матеріалу, відзнятого на Донеччині ще у довоєнні часи. Потім ці відвали відпрацьованої породи, – вивернуті надра! – схожі чи то на місячний, чи то на марсіанський ландшафт, опинилися взагалі у потойбіччі. Хребти Дикого Сходу, схожі на спини велетенських хтонічних драконів, сплять у тумані зупиненого часу. Але хто знає, чи не мріють уві сні ті дракони помститися людям за свої скарби, зухвало завойовані вогнем і залізом?»

Після 2022 р. це все якось по-іншому звучить, тепер ретроспектива подвійна, спогад-релікт «двічі довоєнної» епохи.

Донеччина, 2011 р. Із серії «Хребти Дикого Сходу» (2021)

Фотографія як передчуття: проєкт «Знамення часу»

Найбільш сюрреалістичний та інтуїтивний проєкт – «Signa Temporis / Знамення часу». Це диптих. Чи вдасться продовжити серію і чи потрібно – не певен. Проєкт був представлений на мультидисциплінарному фестивалі сучасного мистецтва AIRFest Vinnytsia 2021, а пізніше – у легендарній вінницькій кав’ярні «Синій Кактус», якої зараз, на жаль, немає. Ці роботи багатозначні: символів, підтекстів, відсилок і прихованих сенсів там багато, «єдиноправильного» трактування я вам не пропоную, бо міфічне і архетипне так не працює.

«Коні на переправі», Вінниця, 2019 р. (Диплом ІІІ ступеня конкурсу української сюрреалістичної фотографії «Сфера підсвідомості 2024»). З проєкту «Знамення часу».

З опису проєкту (2021 р.):

«Диптих … відбиває спробу закарбувати невловний і бентежний дух часу, який увесь час десь поряд, просто у повітрі – і над плином хвиль Південного Бугу, і над прадавнім простором Скіфських валів. І тоді експеримент зі вторгнення міфу в ландшафти профанованого сьогодення дає приголомшливий результат: зчитування знамень часу стає не лише рефлексією над епохою, в якій знову сон розуму породжує химер, а й передбаченням «довгого 2020 року» (майже як «Довге Середньовіччя» Жака Ле Ґоффа) … ; спогадом про прийдешні катастрофи, які ми проспали і не помітили … ; моментом істини, коли через машкару епохи «пост-» прозирає щось прадавнє, архетипне, і говорить нам, що і це не нове, а вже було від віків, що були перед нами».

Наскільки справдилися ті візії, судіть самі. Певно тепер «довгий 2020 рік» змінився на «довгий 2022», чергову ітерацію Нового Середньовіччя, що вимагає від усіх нас стійкості і відваги.

«Навала», Скіфські вали, 2020 р. (Диплом НСФХУ ІІ ступеня на VI національному відкритому фотоконкурсі «Моя найкраща фотографія»). З проєкту «Знамення часу»

Дивним і символічним видається те, що дата зйомки роботи «Навала», як я потім виявив у метаданих, – 23 лютого 2020 року, тобто за два роки до повномасштабного російського вторгнення і за лічені тижні до пандемії ковіду, всіх тих босхіанських гримас і гротесків «епохи раннього карантину», в які зараз навіть не дуже віриться. Хоча та версія «репетиції кінця світу» нас напевно до чогось підготувала.

«Крізь завісу», 2022 р. Із проєкту «Плин»

Рефлексія і синтез: проєкт «Плин»

З нещодавніх проєктів слід згадати «Плин», який експонувався у 2023 р. на колективній виставці «Видіння» в арт-просторі «ПІЧ», пізніше на персональних виставках у кав’ярні «Синій Кактус» і арт-просторі «DARVIN», кожного разу з певним розширенням та доповненням.

Із опису проєкту:

«Чи замислювалися ви над дивакуватим афоризмом «темного філософа» Геракліта Ефеського: «В одну річку не можна увійти двічі»? А тут є над чим замислитися, бо лише в першому прочитанні це скидається на нісенітницю: як же так не можна, коли можна? Друге прочитання, афористичне: «Все плине, все змінюється», тому наступного разу річка вже інша. Проте у глибшому розгляді виявиться, що тоді в одну річку неможливо увійти навіть один раз, бо вона плине і змінюється неперервно, або ж і це не межа, бо у плині Всесвіту кожного разу буде не лише інша річка, а й найбентежніше – будемо інші Ми.

Рефлексії над феноменами Плину, Часу, Тривалості і Вічного повернення присвячена ця серія графічних і фотографічних робіт».

Тут я роблю спробу виходу за межі суто фотографії і шукаю синтезу і синергії різних мистецтв. Зокрема, до серії увійшли графічні замальовки з натури, виконані в селах Забужжя, Сокілець і Печера Вінницької області тощо.

Село Забужжя, 2022 р. Графіка. З проєкту «Плин»

Відкриття виставки у «Синьому Кактусі» запам’яталося також досвідом синтезу (вельми успішним, на мою суб’єктивну думку) завдяки Зореславі Місіоцькій, талановитій співачці і за сумісництвом моїй моделі на деяких знімках, якій я надзвичайно вдячний, – її авторські пісні під акомпанемент фортепіано це було повне влучання в настрій проєкту.

Цей проєкт відкритий для продовження. Зокрема, робота «Рефлексія», яка потрапила до каталогу виставки VII Міжнародного фестивалю концептуальної фотографії 2024 від Національної спілки фотохудожників України, може бути туди вписана.

«Рефлексія», 2024 р.

Плани на майбутнє

Планувати щось у наш час, з одного боку, доволі безглуздо, а з іншого – потрібно, хоча горизонт планування невеликий. Все плине, все змінюється.

У найближчий час виходить друком друге видання моєї книги «Поетична алхімія Джеффрі Чосера», доповнене і перероблене. Там буде мій переклад однієї з «Кентерберійських оповідей» англійського середньовічного поета Джеффрі Чосера (і так, вона дійсно про алхіміків, це не метафора) і її аналіз, бо там багато цікавого і не все з тією алхімією Чосера так, як здається на перший погляд. Хай це буде така детективна інтрига.