Кашу “Зозуля” з села Дашківці на Вінниччині внесли до переліку нематеріальної спадщини України. Ця страва з пшона, молока, яєць, цукру, маку, масла і дрібки солі має рецепт, який передається протягом століть від покоління до покоління. Про це повідомляє “Суспільне Вінниця”. Інспекторка з культури сільської ради, Віта Степанова, підкреслила, що ця каша стала візитівкою Якушинецької громади.
“Кашу “Зозуля” як потенційний елемент нематеріальної культурної спадщини було виявлено у селі Дашківці під час вивчення культурного потенціалу Якушинецької громади. Ми перевірили територію побутування даного елемента, подібних не знайшли. Вона унікальна як для нашої громади. У нас її раніше ніхто не готував. Це виключно страва села Дашківець. Подібних аналогів в Україні ми не знайшли”, — сказала Віта Степанова.
У листопаді 2022 року кашу “Зозуля” включили до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини, а згодом подали заяву на отримання статусу національного кулінарного надбання. Лідер громади, Василь Романюк, зауважив, що визначення цієї страви як культурної спадщини є історією українського народу.
“Подали інформацію в обласний відділ культури, де підтвердили, що вона має ідентичність на нашій території. У лютому 2024 року наказом Міністерства культури визнана як культурна нематеріальна спадщина у Якушинецькій громаді. Це історія нашого народу, і тільки збереження культурної спадщини ідентифікує наш народ український”, — сказав Василь Романюк.
Наталя Стецюк поділилася рецептом та приготувала для Суспільного кашу “Зозуля” у горщику, в печі. Так, розповіла, смачніше.
“Насипала пшоно, помила, а потім молоком залила. Має кипіти. Молоко — це вам не жарти. Втече — не наздоженете”.
Щоб каша не пригоріла — її постійно треба помішувати. А коли пшоно напівготове, збивають яйця з цукром. Додають суміш у глечик, потім мак, вершкове масло та дрібку солі.
“Мак сиплю. Тоді буду вимішувати. Виполоскала його, чистенький. І зараз буде “рябенька зозуля”. Рябенька, тому зветься “Зозуля”.
Далі кашу до повної готовності знову відправляють у піч. Рецепт каші “Зозуля” Наталя Стецюк дізналася від своєї матері Ганни Остапенко, а та — від своєї. Йому понад сто років.
“Це не просто каша. Це наша спадщина.Старі люди готували й нам передали. Мене навчила мама варити. Це наше, українське і його потрібно берегти”, — сказала Наталя Стецюк.
Кашу за рецептом мами, бабусі й прабабусі нині готує й донька Наталі Стецюк — Надія. Берегти традиції вона вчить і своїх нащадків.
“Це особлива каша. Коли смакуєш її, не відрізняється від рисової. Але це пшоно. Чого раніше люди “міцні” були? Бо їли пшоняну, гарбузову каші, кваснину. Це не просто мені цікаво. Хочеться зберегти й передати наступним поколінням”, — сказала Надія Вісіцька.
