Іванів (Янов, Янів, Janow) — село Хмільницького району Вінницької області, одне з найдавніших поселень у басейні річки Сниводи. В часи татар-монгольської навали село ймовірно не раз спустошувалося і відбудовувалося. У середині XVI ст. с. Янів успадкував зем’янин київської землі Гнівош Стрижовський (Кішка). Він був також власником с. Стрижавка. Біля села проходив кордон між Великим князівством Литовським та Річчю Посполитою. У 1410 році русин Адам Мишка розпочав будувати в Янові великий оборонний замок, який добудував його батько Микола Мишка.
У 1569 році після Люблінської унії Янів увійшов до складу Королівства Польського. Міждержавний кордон зник, це дало поштовх для торгово-економічного розвитку. 1 березня 1578 року Стрижовський отримав від польського короля Стефана Баторії грамоту на розбудову в Янові містечка. Через напади татар і близькість до “Чорного шляху” там також потрібно було побудувати замок. Будівництво тривало з 1578 по 1596 рр.
Янівський замок являв собою бастіонну фортифікацію з чотирикутними вежами, валами, та ровом, й славився також загадковими підземеллями.
На зміну старого замку — розкішний палац
На початку XVIII століття власником Янова став Ян Мишка-Холоневський. Вже згодом зі “Старого замку” зробили бастіон квадратної форми із вежами. Адам Холоневський замінив занедбаний замок на розкішний палац, а його дружина, Саломея, ініціювала будівництво костелу і монастиря в 1780 році. Палац, який поєднував бароко та класицизм, був прикрашений цінними меблями та портретами, включаючи ті, які зображували Рафала Холоневського, Колету Четвертинську, Саломею Холоневську та короля Яна III.
На першому поверсі знаходилася чудово оздоблена бальна зала. Три великих вікна відкривалися на ту частину парку, де ріс 500-літній каштан. За переказом, в одному з залів палацу стояв бронзовий годинник, який кожен раз в момент смерті когось з Холоневських зупинявся.
Бібліотека на 10 000 томів
Бібліотека палацу налічувала близько 10 тисяч томів, включаючи дуже рідкісні видання. Спеціальний відділ французької філософії і теології XVIII століття був значною частиною цього надбання. Роман Бачинський виконав каталогізацію книг за запитанням Анжея Холоневського. Намагаючись зберегти цю цінну колекцію, Холоневський передав її уряду Української Народної Республіки у 1919 році для Кам’янець-Подільського університету. Однак під час транспортування вона була втрачена на станції Жмеринка в тому ж році. Частину залишеної в маєтку бібліотеки знищено в 1917-1918 роках. Однак пізніше окремі книги з цієї колекції були ідентифіковані за екслібрисами в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського.
Привид, що блукає коридорами палацу
В XIX ст. в палаці постійно мешкав лише управитель маєтку. Частину меблів і картин перевезли в інший родовий маєток Холоневських в селі Зятьківці. Родина залишила палац і він почав занепадати. Припускають, що причиною цього могла стати трагічна смерть дружини Рафала Холоневського Катаржини Рищевської в 1793 році. Достеменно не відомо, що саме сталося, але є версія, що вогонь перекинувся на сукню жінки з каміна в так званому китайському покої. Вона загинула й можливо, саме її привид досі блукає коридорами палацу.
Дитяча виправна колонія
Після приходу радянської влади у 1920 році, палац став місцем розташування заготконтори. Три роки потому його передали під управління дитячої виправної колонії імені Макаренка. Практично перед початком Другої світової війни на базі колонії заснували дитячий будинок, де проживали як сироти, так і діти репресованих батьків. У 1963 році цей будинок перетворили на школу-інтернат, яка існує й донині.
«Дуже гарно, ми раніше як їздили на батьківщину чоловіка в с.Уладівку і проїздили біля цієї будівлі я завжди запитувала з якого року ця будівля і що тут знаходилося, відповідь була одна: «Я не знаю що тут було раніше, але зараз інтернат». Дякую за цю розповідь за таку історію за цю красу, цього села. Хотілось почути, побачити цю красу з середини» — коментує місцева мешканка Валентина на фейсбук-сторінці “Калинівка – наше місто”
«Багато їжджу Україною. Бачу багато занедбаних архітектурних пам’яток різних часів. Особливо дивують палаци в віддалених від цивілізації місцях. І тоді ж не було машин, сучасних доріг, радіо, телефонів. Все на конях. В гості в сусіднє село чи на курорти.. І були школи, лікарні, величні костьоли. В кожному панському маєтку свій оркестр і т.д. Щось не те нам в школі розповідали», — дописує на вищезгаданій сторінці Федір Герасимчук.
Палац вдалося зберегти до сучасних днів у відмінному стані. З колишніх фортифікаційних споруд збереглися три вежі. Комплекс витримав труднощі воєнних років, але під час ремонту в 70-х роках була завдана шкода багатьом декоративним елементам і оздобам.
Наразі в палаці розташована Іванівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат.
