У Вінниці в кінці дев’яностих розпочали грандіозне будівництво підземного переходу біля ринку Урожай. Відомий у Вінниці вибір фастфудів та шаурми вже давно закріпився у підземці на ринку Урожай. Сьогодні ця площа одна із найбільших магістралей міста, де завжди курсує велика кількість маршрутів міського транспорту. Вулиця Пирогова так чи інакше є великим розгалуженням з трьома великими мікрорайонами Вишенькою, Свердловським масивом та Поділлям. Ця вулиця відкриває головні ворота на південь нашої області.  Наше видання Vinnytsia Press Point підготувало спеціальний випуск з унікальними світлинами будівництва підземки-довгобуду наприкінці 90-х років.

Плани щодо необхідності появи цього підземного переходу з’явилося ще з середини 80-х років, а саме після появи трамвайного маршруту №6 на Вишеньку до кінотеатру Мир у 1986 році та продовження гілки у 1992 році.

На найближчий на той час ринок Урожай з’їжджалися мешканці з прилеглих мікрорайонів аби закупитися на тиждень. З плином часу кількість відвідувачів ринку зросталася, збільшувалась також і кількість транспорту. Проблему можна було вирішити лише підземкою.

 

«Питання будівництва підземного переходу саме в цьому місці не знімалося з порядку денного. Навпаки – загострювалося: робімо щось! Небезпека в цьому місці не зменшувалась, а навпаки збільшувалась з кожним роком. Якщо раніше трамваї слідували на електромережу, була проблема, але з нею якоюсь мірою можна було ще миритися. А коли згодом по Келецькій поїхали трамваї з тролейбусами – значно зросла небезпека транспортних пригод та наїзду на пішоходів. Люди не зважали на сигнали світлофорів та зауваження міліціонерів, а йшли до ринку між громадським транспортом, легковиками та вантажівками» – розповідав О.Ф. Ковбасюк – колишній начальник міської Державної автоінспекції.

За будівництво взялися швидко. Оголошення про будівництво дали ще взимку, а навесні вже почали проводити підготовчі роботи з квітня 1998 року. Зокрема були перенесені електричні мережі, труби водогону та газу. Транспортна розв’язка тимчасово також була змінена: трамвайні колії та контактна мережа тролейбусів були перенесені, транспорт курсував в об’їзд котловану.

Фото Леоніда Гендлера.

Основним стримувальним фактором перед початком будівництва в ті часи була відсутність фінансування. Тодішній мер Дмитро Дворкіс звертався до різних підприємств організацій й комерційних структур з проханням допомогти фінансами для швидкого початку будівельних робіт.

Скидалися всі, навіть працівники міськвиконкому перераховувавши на розрахунковий рахунок свій одноденний заробіток. Послідовниками стали: підприємство «Вінницятеплокомуненерго», «Вінницька газета», радіостудія «Місто над Бугом», мале підприємство «Панда», навчальні заклади та багато інших. У ті часи по місту навіть ходили чутки про те, що пенсія затримувалась через те, що кошти пішли на спорудження, але офіційно ця інформація тоді не підтвердилась.

На знімку: слюсар Петро Гончар (ліворуч) та електрогазозварювальник Олександр Найчик. Фото Леоніда Гендлера.

26 травня були завершені підготовчі роботи та був огороджений будівельний майданчик. Після першого етапу був викопаний котлован необхідної глибини.

«Спочатку «посадили» на дно котловану копер і забили на всіх чотирьох кутах чотири палі довжиною 12,5 метра. Всього на будівельний фундамент буде увігнано дев’яносто шість таких залізобетонних «цвяхів». А виконують цю місію спеціалісти високого класу. » – розповідав керівник виробничо-комерційного підприємства «Спецбуд» С. М. Воронін.

На світлині: котлован та машиніст екскаватора Павло Нечай з БМУ-5. Фото Леоніда Гендлера.

Вже в червні на будівельний майданчик прибув бетон марки 100 та почали формувати бетонну подушку висотою 50 сантиметрів. Наприкінці липня було завершено будівництво дренажу і дренажного колодязя зливової каналізації. Ця дренажна система й досі оберігає підземний перехід від підземних та надземних вод. Далі йшла підготовка до виконання в уступах залізобетонної подушки та десяти монолітних «башмаків». Згодом розпочався монтаж каркаса, а саме монтаж колон, ригелів, металевих конструкцій, плит покриття, а також стінових панелей. Дані роботи виконувались у дві зміни крім суботи.

 

На знімках: зварювальник Вололодимир Осипчук (ліворуч) та начальник дільниці Сергій Гаврилов. Фото Леоніда Гендлера.

На знімку: муляр Михайло Дідук, бригадир Іван Сучак та бетонник Петро Голованчук.

Роботи з монтажу основних конструкцій були завершені в 1999 році. Трамваї та тролейбуси відновили рух вже над самим переходом, але оздоблювальні роботи всередині об’єкту завершені не були. Недобудована підземка через брак фінансів стояла так два з лишніх років.

Міська рада, особливо депутати опозиційні до Дворкіса, не раз ставили питання завершення будівництва переходу, залучення до цього приватних інвесторів, але марно. Справа зрушилась з місця після того, як Дворкіс замість «мерського» крісла обрав «нардепівське» після відомого замаху. У ті часи він був нардепом, мером і навіть губернатором одночасно.

На початку 2000 року Дворкіс залишив посаду мера. Тоді справа добудови переходу зрушилася. Того ж року визначилися з інвестором – Юрій Коробкін, тоді він був власником кількох торгових закладів і міським депутатом. А реально фінішні роботи почалися у 2001 році, тривали весь рік і частину 2002 року. За це товариство отримало від міста приміщення переходу в оренду до 2031 року.

Того ж року влітку, після дня Декларації про суверенітет і перед Днем Незалежності перехід офіційно відкрили. На відкритті були: нещодавно призначений голова ОДА Віктор Коцемир, голова облради Юрій Іванов, мер Вінниці Олександр Домбровський, інвестор Юрій Коробкін та весь вінницький бомонд (депутати, преса, представники громадськості) і цікаві вінничани. Після офіційних оглядин, перехід одразу ж відкрили для пішоходів.

З тих часів тут з’явились різні магазини, кіоски з фастфудами й громадська вбиральня. Це все існує і досі та більшість вінничан цей перехід не вперше згадують не злим тихим словом через його стан.

У 2020 технічний стан підземної споруди бажав кращого. Для того аби привести перехід у гарний стан вінничани неодноразово зверталися з проханням провести ремонт та навіть писали петиції. Міська влада планувала тут провести капітальний ремонт, але через Covid фінансування врізали та всі кошти пішли на медицину. Згодом прийшли до рішення, щоб провести ремонт коштом орендарів. Ремонт почався 24 червня, він містив в собі відновлення тротуарної й настінної плитки та пошкоджених елементів благоустрою.

 

Автор: Денис Колесник

В публікації використані матеріали з газети «Вінницька газета»

 

Попередня публікаціяУ Вінниці на вулиці Скалецького поліціянти вилучили у трьох осіб наркотичну сіль
Наступна публікаціяУ Вінниці на найбільшому солдатському меморіальному кладовищі поховані понад 4 тисячі вояків

ПРОКОМЕНТУВАТИ

Введіть текст коментаря!
Введіть своє ім'я