У минулій частині вінницька партія розмірковула про те, чи є у Вінниці можливості вийти на траєкторію сталого ефективного розвитку, що має наблизити її до кращих світових стандартів.
Публікація отримала резонанс, оскільки для вінничан, які проживають у межах обласного центру, весь комплекс проблем і викликів виявився далеко не байдужим. Тому ми відразу стали отримувати й рекомендації звернути увагу на ту, чи іншу галузь, сферу діяльності. Ми багато дізналися про місцеві ініціативи щодо створення екокластерів, про систему роботи з безпритульними тваринами, про креативні урбаністичні інновації, поширені у багатьох країнах світу.
І ми будемо все це впроваджувати безпосередньо у Вінниці. Адже головне для нас – налагодити таку систему взаємодії та координації з громадськістю, яка дасть можливість не просто враховувати побажання та рекомендації містян під час стратегічного планування, а навіть більше – вибудовувати стратегію, виходячи з потреб та інтересів вінничан. Тому система: «Влада вирішила – містяни підкорилися», має поступитися моделі: «Вінничани сказали – влада виконала».
Готові до такого діалогу?
Тоді, давайте, обговорювати перспективні напрямки розвитку уже сьогодні.
#4. Енергозбереження та енергоефективність
Ми уже розбирали приклади раціонального поводження з відходами у Європі. Але що заважає місту використовувати власні можливості для розвитку і використання технологій відновлювальної енергетики?
Сонячні панелі на дахах будинків – норма для Європи і поки що дивина для Вінниці. А між тим таке рішення дозволяє не лише забезпечити домоволодіння дешевою електроенергією, а й продавати рештки виробленої енергії за «зеленим» тарифом. Дозволимо собі цитату з одного видання: «Україна за кількістю сонячних днів маєбільші перспективи в генерації сонячної енергії, ніж навіть лідер геліоенергетики – Німеччина. У 2014 році в цій країні кількість вироблених «сонячних» кіловат перевищила обсяг «газових» на 7%. При цьому 90% сонячної енергії постачають дахи житлового сектору. А в самі сонячні дні німецькі геліосистеми подають в мережу понад 50% добового споживання всієї електроенергії».
Окупність сонячних панелей на дахах будинків – близько 7 років. Ефективність – на десятиліття вперед. У Японії місто Фуджітсава ще у 2016-му році повністю перейшло на сонячні батареї і відмовилось від бензину. Більше 30% електрики Фуджисава отримує з альтернативних поновлюваних джерел, в першу чергу за рахунок сонячних батарей. Споживання води також скорочено на 30%.
Чому ми досі не робимо акцент на «зеленій» енергетиці у межах міста, що, до того ж, є екологічно чистим способом видобутку енергії та забезпечення містян електроенергією?
Невідомо.
Чи є приклади успішного впровадження такого підходу в Україні? Є. В рамках програми енергозбереження та енергоефективності в Дніпрі встановлять 144 сонячні побутові системи за 52 млн грн. Тобто, ми уже відстаємо.
Аналогічна проблема і з енергоефективністю. За великим рахунком, метою у контексті проведення енергоефективної політики міста мають стати будівництво будинків із нульовим використанням чи позитивним балансом енергії. Але ми розуміємо, що до часу вирішення цієї проблеми минуть роки. Що ж можна зробити уже зараз?
Насамперед, визначити політику енергоефективності пріоритетом діяльності муніципальної влади. У тому числі – шляхом забезпечення коштом міського бюджету встановлення тепло лічильників і терморегуляторів у будинках та квартирах. Необхідно стимулювати використання автономних джерел теплопостачання, у тому числі автономні блочні й контейнерні котельні, індивідуальні теплові установки.
# 5. Вінниця у смартфоні
Діджиталізація процесів муніципального управління є своєрідною «фішкою» виконавчих комітетів великих, середніх та малих міських рад в Україні. І такі терміни, як «розумне місто», «електронне урядування» уже міцно увійшли до лексикону місцевих політичних діячів. Але загальна ситуація не настільки гарна. За даними рейтингу The IMD World Digital Competitiveness Ranking у 2019 році Україна опустилася на 2 позиції, посівши 60 місце, між Перу й Аргентиною серед країн цифрової економіки.
І це попри те, що Україна займає 33 місце на ринку ІТ-експорту, 12 місце за загальною вартістю контрактів IT-BPO (business process outsourcing) та одну з лідерських позицій на ринку найбільш привабливих країн для аутсорсингу. Наша країна займає 11 місце в світовому рейтингу за кількістю фрілансерів і 7 позицію за якістю і ефективності їх роботи. Тобто, експортні позиції у вітчизняної ІТ-галузі є доволі потужними, а для внутрішнього споживання використовуються залишки того, що не йде на зовнішній ринок. Загалом же, Україна увійшла в топ-50 найбільш технологічно розвинених країн світу за рейтингом видання Global Finance.
Як використовувати такі об’єктивні можливості для роботи на користь місті, для комфорту вінничан?
Завданням найближчих років має бути переведення всієї системи комунальних платежів винятково у цифровий формат. Не виходячи з квартири весь спектр комунальних послуг можна буде сплатити зі смартфону. Відповідно й питання тарифоутворення мають бути покрокове прописані і бути доступними для ознайомлення користувачів. Заплутана система розрахунків за спожиті послуги має бути максимально спрощена і перебувати під контролем громадян. ОВББ та квартальні комітети мають не ускладнювати, а спрощувати доступ мешканців до інформації.
Так само, всі адміністративні послуги, враховуючи отримання дозвільних документів, також мають бути перебувати у вільному доступі.
Система Smart-city з геолокацією та GPS-моніторингом кожного пересувного об’єкту повинна надавати повну інформацію про рух громадського транспорту, щоб люди не чекали на зупинках та розраховували власний час. У тому числі цифрову координацію можна використовувати для визначення доступних місць для паркування особистого транспорту. Це функція забезпечується датчиками, вмонтованими під кожним паркомісцем в місті.
На порядку денному й створення департаментів Open Data для потреб підприємців та інвесторів. Сказати, що у Вінниці нічого не робиться у цьому напрямку – не можна. Але від того ж Львова ми уже відстаємо.
#6. Учасницьке соціальне планування.
Будь-яке місто – це, перш за все, люди. І підтримка, взаємодопомога людей, які мешкають на одній території, є основою для забезпечення комфортного проживання всіх без винятку містян.
З іншого боку ми маємо розуміти, що бюджет міста є обмеженою сумою. І задовільнити усіх і кожного – нереально. Тому інколи дивно читати передвиборчі речитативи кандидатів, що вони будуть гарантують доплати / страхування / субсидії за рахунок міського бюджету – хочеться запитати: «А ви знаєте, що це не гроші з бездонної діжки, а кошти платників податків?»
Усі кошти – це кошти громади. І розпоряджатися ними має також громада, вирішуючи – яку частку спрямувати на медицину, яку – на освіту, яку – на соціальні програми.
Нормальна практика європейських країн – опитування мешканців перед прийняттям бюджету, а також кожним голосуванням за внесенням змін до нього. На першому етапі це можна робити за допомогою соціальних мереж і спілкування з кожним депутатом в його окрузі у режимі онлайн. З розвитком електронної демократії обов’язково буде налагоджену більш дієву комунікативну форму. Тому про забудови без дозволу мешканців навколишніх будинків можна буде забути.
Основна функція муніципальної влади – збирати ідеї та зауваження громади і виконувати їх.
