На Вінниччині 20 років тому курсував приміський потяг, який сполучав Калинівський та Погребищенський район. Ми вирішили розповісти вам про минуле даної гілки від якої сьогодні залишились лише прояви того, що колись тут курсували потяги. Сьогодні мова піде про продовження розповіді про дану залізничну гілку, яка веде у бік Погребище-2.
Нагадаємо, що у минулих статтях ми розповідали вам про відрізок ділянки від Калинівки до станції «Курава» у якій проживає родина залізничників та другій статті про наступні станції після Нової Греблі зокрема зупинний пункт Сопин та Мончин.
Сьогодні у даній статті ми завершуємо розповідь про дану зниклу гілку. Ми розповімо вам про станцію Погребище-2 та Андрусове і що там залишилось.
Одразу після зупинного пункту Мончин ми відправились до станції Погребище-2. На відмінну від попереднього тут залишились рейки та під’їзна гілка до контейнерного заводу та невеликий відрізок у бік Мончина, де він і закінчується, а далі – колії розібрані.
Історія його будівництва у 1936 році була пов’язана з тим що, у ті часи на даному шляху була відсутня ремонта база для обслуговування паровозів та вагонів та у разі виходу з ладу будь-якого механізму доставити його у ці краї в ті часи було б вкрай важко. Для цього і було збудоване дане підприємство, яке декілька разів зачинялось, але продовжує своє існування на базі якого виготовляють контейнери та проводять ремонт деяких електричок. До підприємства збереглась до нашого часу під’їзна колія, яка веде до закинутої станції, де ще 20 років тому кипіло життя та рухалися потяги.
Сама станція майже заросла кущами та деревами, а будівля в руїнах. Тут немає вікон та дверей, проте сама будівля сталінських часів з колонами ще збереглась. Всередині все виглядає типовою закинутою будівлею, а на підлозі де-не-де збереглась плитка, віконечка, де раніше продавали квитки та зали очікування зі сміттям, де раніше пасажири очікували на прибуття потягу. Про те, що тут раніше курсували потяги нагадує лише іржава табличка з написом «Погребище-2». Поблизу станції залишилась лише одна гілка колії, а інша поблизу платформи була розібрана. Колія була одноколійною і для того щоб потяги могли розминутися на станціях було два розгалуження.
Після огляду станції ми відправились до станції Андрусове, куди далі йшла гілка від станції Погребище-2. На станції Андрусове гілка поєднується з діючою лінією, яка йде у напрямку Козятина та Христинівки.
Сама станція так само знаходиться у закинутому стані з артефактів тут залишились лише раритетні печі опалення вестибюлю та приміщень станції.
Саме до цієї платформи раніше приїздив до станції та звідси можна було доїхати до Калинівки, адже сполучення з цим районом є не найкращим. З останніх потягів тут курсував дизель-потяг ДР1А під номером 6325/6326 з чотирма вагонами за маршрутом Жмеринка — Погребище через Вінницю. Час в дорозі з Вінниці до станції Погребище складало 3 години.
Відомо, що у листопаді 2019-го відбувся останній рейс поїзда «Козятин – Христинівка». Причиною став поганий стан колії та згорів дизель-потяг, що призвело до зниження швидкості руху поїзда. Відповідно – зменшилася кількість пасажирів, які користувалися його послугами. У лютому місяці повідомляли про відновлення руху, але працівники дистанції колії повідомляють, що рух так і не відновився.
Не дивлячись на відсутність повноцінного курсування потягів територія навколо станції знаходиться у гарному стані, є платформа для посадки пасажирів та працює система «СЦБ».
Сподіваємось, що рух потягу все ж таки відновлять та гілка від Козятину не буде нагадувати закинутий та розібраний стан про, який ми розповідали вам у цій та попередніх статтях від Калинівки до Погребище-2. На цьому історія закинутої гілки завершується.
