Перша сесія Вінницької обласної ради стала лакмусовим папірцем не тільки в місцевій політиці, але й провела лінію розмежування між політичними гравцями загальнонаціонального рівня. Партією Порошенка та партією Гройсмана.
За інформацією ЦВК обидві партії увійшли в ТОП-10 політичних сил, які отримали найбільше депутатів місцевих рад в Україні. В неформальному рейтингу “ЄС” посіла п’яте місце, УСГ – восьме. При цьому “порошенківці” намагались грати по всій країні, “стратеги” зосередились на Вінницькій області та ще ряді регіонів. І саме у Вінницькій області партія Гройсмана залишила далеко позаду колишнього президента. В якого, окрім давньої політичної історії у Вінниці, на території області працює дві кондитерські фабрики, молокозаводи, цукрові заводи та декілька аграрних підприємств та тисячі гектарів пайової землі. Але все це не допомогло Петру Порошенку набрати пристойний результат в колись базовій області.
В обласній раді “Українська стратегія” отримала 40 мандатів, “Європейська солідарність” в чотири рази менше. З усіх 63 голів ОТГ “УСГ” перемогла в половині, “ЄС” лише в декількох.
Сам Петро Порошенко швидко втратив інтерес до Вінниччини і вже другий тиждень перебуває у Львові, де ексгубернатор Синютка намагається виграти у мера Садового в другому турі виборів міського голови.
А його вінницькі депутати, залишившись в глибокій меншості в обласній раді, після декількох спроб заявити про себе, як про окрему політичну одиницю, яка все ще впливає на якісь процеси у Вінницькій області, теж швидко здалась. Бо, як виявилось, політична партія Порошенка в масштабах всієї області свій вплив втратила остаточно. В тому числі і в обласній раді. Зі своїм десятком обласних мандатів, “Європейська солідарність” перетворилась на пересічних статистів.
Їй не дісталось жодної посади в керівництві облради. Голова ради і три заступники – від “УСГ, навіть “Батьківщина” отримала одного заступника.
Ще гірша ситуація з керівниками постійних комісій облради. Всі сім комісій очолили представники Гройсмана. А пропозиція Івана Спориша (ЄС), про готовність безоплатно працювати на посаді голови бюджетної комісії (зараз це штатна одиниця) взагалі сприймалась, як демонстрація власної безпорадності і намагання дошкулити колишньому колезі. Ні для кого не секрет, що на посаду голови бюджетної комісії обласної ради був лише один кандидат, губернатор часів Порошенка – Валерій Коровій.
Таким чином, колишні колеги Коровія намагались якщо не перемогти, то принаймні зігрітись від того, що штатну одиницю переведуть на безоплатну роботу і майбутній голова комісії залишиться без зарплати.
Тому, коли у “порошенківців” не вийшло і з дрібними пакостями, в них був невеликий вибір. Залишитись в ролі статистів, натискаючих кнопки, або спробувати використати ситуацію політично. І заявити про перехід в опозицію. Що вони і зробили.
Бо, як виявилось, третій варіант – згуртуватись в обласній раді навколо інтересів Вінницької області та її мешканців, попри будь-які політичні уподобання – “порошенківцями” навіть не розглядався.
При цьому в місцевому самоврядуванні відсутня норма про необхідність формування владної коаліції, тому й поняття опозиції відсутнє, як таке. Але про похід в опозицію заявити потрібно. Тому у “ЄС” вирішили завити про опозицію до партії “Українська стратегія Гройсмана”.
У фіналі обласної сесії, в залі з’явився і сам Гройсман та заявив, що його команда бере всю відповідальність за стан справ у Вінницькій області.
Якщо порівняти ці дві політичні позиції, то перевага буде явно не на користь “Європейської солідарності”. Бо якщо згадати всю виборчу кампанію та агітацію всіх кандидатів Петра Порошенка, там ви знайдете сотні обіцянок та обітниць працювати на благо вінничан, громад тощо і жодної обіцянки про похід в опозицію до половини населення Вінницької області. А саме така кількість виборців підтримала партію Гройсмана на останніх виборах.
Невідомо як така політична позиція допоможе партії Порошенка, бо вінничани вже бачили “успіхи” його команди при владі. Що можу продемонструвати деморалізовані рештки команди “колишніх” в опозиції – зрозуміло заздалегіть.
А от команді Гройсмана потрібно скоріше подякувати “порошенківцям”. Бо враховуючи самий вищий антирейтинг Петра Порошенка з усіх вітчизняних політиків, будь-який союз з його політичною силою перетворюється в токсичний, а будь-яка критика з їх боку лише підсилює позиції політиків в очах виборців.
