Це не просто змагання — це дводенний концентрований адреналін, де помилка коштує життя, нехай і вигаданого. 21–22 травня комплекс відпочинку Батерфляй перетворився на величезний полігон для ХІІ Чемпіонату України з екстреної медичної допомоги з міжнародною участю, відомого як «Вінницьке медичне ралі 2026».
У «Вінницькому медичному ралі 2026» взяли участь 29 найкрутіших команд. Окрім українських парамедиків та їхніх колег із Литви та Польщі, на полігон уперше вийшли бійці ДСНС та військові медики ЗСУ. Організатори підготували для учасників справжнє пекло: 10 божевільних конкурсних завдань на 7 різних локаціях. Усе відбувалося в умовах, які не просто наближені до реальних — вони повністю вимикали відчуття гри та змушували діяти на чистих рефлексах.
Рятували під кулями: репортаж із першої лінії «фронту»
Журналісти нашої редакції пройшли цей шлях пліч-о-пліч з однією з бригад екстреної допомоги. Те, що відбувалося на локаціях, — чистий шок-контент.
Локація перша: «Заручники та стрілянина»
Тільки-но бригада «швидкої» заходить у звичайний, здавалося б, лікарняний коридор, як простір вибухає криками, брязкотом та оглушливими пострілами. Жодної секунди на роздуми! Одеські медики реагують миттєво: барикадують двері, вкладають пацієнток на підлогу та закривають їх власними тілами. Лежачи вони набирають 102 та паралельно координують дії з диспетчером станції.
За якийсь час за дверима чути важкий тупіт берців та крик: «Працює Національна поліція! Виходьте!» Але розслаблятися зась — це може бути пастка. Медики не відчиняють двері, допоки диспетчер телефоном чітко не підтверджує: так, спецпризначенці на місці, загрозу ліквідовано. Лише тоді починається евакуація.
Локація друга: «Кривава вечірка»
Наступне випробування зустрічає медиків пекельним гуркотом нічного клубу. На підлозі посеред кімнати — місиво: розкидані закривавлені рушники, гроші та пляшки. Двоє людей непритомні, ще кілька дівчат у стані істерики та вкриті кров’ю хаотично бігають приміщенням. Загалом постраждалих шестеро.
Перше правило парамедика — власна безпека. Перед тим як кинутися в натовп, медики чітко запитують у поліцейських, які оточили периметр: «Працювати безпечно?». Отримавши ствердну відповідь, бригада починає медичне сортування: «червоний», «зелений», «чорний»… Кожному миттєво визначають пріоритетність, зупиняють критичні кровотечі, стабілізують дихання і паралельно заспокоюють дівчину, в якої почалася жорстка панічна атака.
Акторська гра студентів Вінницького медичного коледжу ім. Заболотного, які відігравали ролі потерпілих, вражала до сирот на шкірі: вони натурально стогнали, хрипіли та імітували поверхневе дихання. За кожним подихом і рухом парамедиків пильно стежили судді з секундомірами та чек-листами.
Екстрені служби в одному кулаку
Особливістю цьогорічного ралі стало те, що в ньому вперше взяла участь команда рятувальників ДСНС, а також міцна команда військових медиків 4-го окремого медичного батальйону ЗСУ.
Старожил чемпіонату, директор Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України Віталій Крилюк, не стримував емоцій:
«Мені неймовірно приємно бачити тут разом і наші класичні бригади, і хлопців з ДСНС, які не побоялися вийти на цей килим, і наших військових медиків. Дякую, що тримаєте наш тил і фронт. Боротьба тут запекла — перемогу вирішуватимуть не просто бали, а якісь соті їхні частини!»
Чому європейці вчаться у наших медиків
Голова Всеукраїнської ради реанімації Ігор Збишко поділився цікавим фактом: цьогоріч темою Дня екстреної медичної допомоги, який світ відзначатиме 27 травня, є «Безпечний простір». І на цей вибір стовідсотково вплинув досвід України.
«Коли ми беремо участь у міжнародних круглих столах з європейськими колегами, інколи важко стримати посмішку. Бо те, що вони вважають “небезпекою” у себе, і те, з чим щодня працюють українські медики під прильотами та бомбами — це зовсім різні планети. Наші сценарії пишуться з життя — це реальні випадки ракетних ударів, вибухів та природних катаклізмів. Ми вчимося виживати і рятувати там, де інші б розгубилися».
Куліси ралі: відірвані кінцівки та відра штучної крові
Як розповіла Тетяна Довгань, комунікаційниця «Всеукраїнської ради реанімації», підготовка до цього дводенного з’їзду тривала ще з лютого. Організаційний удар на себе взяв Вінницький центр екстреної медичної допомоги.
На ралі з’їхалося понад 300 людей: медики, судді, помічники та вболівальники. Щоб команди не передавали одна одній підказки, судді йшли на хитрощі: на одній і тій самій локації кожні пів години повністю змінювали легенду — спочатку там імітували технологічний обвал, а за мить — теракт. А за реалістичність ран та травм відповідала професійна команда гримерів: відкриті переломи, шматки шкіри, що звисають, та калюжі штучної крові виглядали так, що у пересічних перехожих підкошувалися ноги.
Проєкт підтримали великі партнери, серед яких титульний спонсор — благодійний фонд МХП «Громаді», представниця якого Леся Літвак тепло подякувала медикам за те, що вони обрали цю важку, але святу професію.
«Наш благодійний фонд сьогодні працює у 13 областях України, зокрема й тут, на Вінниччині. І одним із наших ключових, найважливіших напрямків завжди була і залишається підтримка української медицини. Тому ми просто не могли залишитися осторонь такої масштабної, правильної та надзвичайно крутої події.
Я хочу щиро подякувати кожному учаснику цих змагань за вашу колосальну працю та за ту невичерпну енергію, яку ви щодня віддаєте людям. Ви обрали професію, яка вимагає щомиті ставити чуже життя у пріоритет. Ви знали, що цей шлях буде неймовірно важким, але все одно обрали його. Бажаю усім вам перемоги, крутих вражень та задоволення від того, що ви робите. Розвивайтеся, діліться досвідом і хай у вас усе вдасться!», – каже менеджерка регіональних соціальних проєктів благодійного фонду МХП «Громаді» Леся Літвак.
Також до підтримки долучився фонд «Разом для України» (Health_Razom for Ukraine) — медична експертка Олена Теряєва зазначила, що фонд детально вивчає потреби бригад і вже готує великий проєкт із забезпечення «швидких» сучасними раціями для безперебійного зв’язку.
«Для всієї нашої команди — це величезна честь бути сьогодні тут, поруч із вами, і виступати партнером цьогорічного чемпіонату. Ми чудово розуміємо, яку титанічну роботу ви виконуєте щодня. Адже саме за вами — ті блискавичні рішення, які рятують та зберігають життя українців у режимі 24/7. Величезне вам спасибі за цю відданість!
Наш фонд приїхав сюди не просто підтримати захід, а й глибше зрозуміти ваші щоденні потреби, почути, чим саме ми можемо допомогти бригадам на місцях. Зокрема, ми привезли чудову новину — незабаром стартує наш великий проєкт з оснащення медичних автомобілів сучасними раціями, і ми ще раз переконалися, наскільки цей зв’язок є корисним та помічним для вас», – каже медична експертка.
Хто ж став найкращим?
Боротьба тривала до останньої секунди і не аби як випробовувала нерви учасників. Зрештою, судді підрахували соті балів і оголосили трійку лідерів:
1 місце — золото та кубок чемпіонів їде до Одеси!
2 місце — срібло виборола несамовита команда з Кропивницького.
3 місце — почесну бронзу в запеклій боротьбі вигризли господарі змагань — вінничани.
«Кожен виклик — це максимум небезпеки», розповіли вінницькі медики
Справжніми героями для місцевих вболівальників стала вінницька бригада у складі Любові Нагорної, Яни Дмитрук, Андрія Межелімського та Віктора Парандюка. Свою «бронзу» на Чемпіонаті України з міжнародною участю вони вважають крутим результатом, хоча й визнають: легких завдань не було взагалі.
«Тут що не конкурс, то суцільний стрес! — ділиться емоціями керівниця та парамедик команди Любов Нагорна. — Найважчим випробуванням стала серцево-легенева реанімація, але не через саму процедуру, до якої ми звикли на чергуваннях. Організатори пішли на підступний крок: посеред процесу вони просто забрали мене та керівника бригади, залишивши віддуватися лише парамедика та медичного техніка в абсолютно незвичних умовах. Я сиділа осторонь, вирішувала письмові тести і краєм ока спостерігала за ними — серце ледь не вистрибувало від хвилювання, але команда впоралася на всі сто!».
Згадали вінничани і про завдання з неочікуваною стріляниною, яка застала їх зненацька у першому ж конкурсі. Проте залізні нерви не підвели: медики миттєво зорієнтувалися, забарикадувалися, викликали поліцію та все одно надали допомогу потерпілим.
«Для нашої служби це не просто гра, ми готові до такого завжди, — підсумовують вінницькі медики. — Кожне реальне чергування — це виїзд на чужу територію, де ти ніколи не знаєш, хто і з якими намірами на тебе чекає. Тому оцінка власної безпеки у нас в крові апріорі, на кожному виклику».
