Фахівці знайшли фрагменти автентичної гіпсової ліпнини, розписи, дерев’яні елементи та керамічну плитку у палаці цукрових магнатів Щеньовських під час художніх досліджень, які проходили в межах ініціативи «Спадщина.UA».
Ініціатива «Спадщина.UA» вже відома поверненням занедбаних архітектурних пам’яток до життя через громадські проєкти та приватні інвестиції.
Засновниця проєкту Ганна Гаврилів розповідає: “Палац Щеньовських, збудований у 1886 році, — приклад водночас стриманості й розкоші. Його зовнішній вигляд простий, майже індустріальний, облицьований характерною для Поділля світлою клінкерною цеглою. Однак інтер’єри палацу розкривають світ вишуканого оздоблення. Вірогідно, в момент завершення будівництва стіни були вкриті розписами, які радянська влада знищила як ‘буржуазні’. Сьогодні головною окрасою є декоративна гіпсова ліпнина. Відновлення поліхромії та реставрація столярки додадуть палацу особливої атмосфери”.
Інтер’єри палацу вражають різноманіттям стилів. Серед знайдених елементів — еклектичне гіпсове різьблення, неоготика, ренесансні мотиви та ампір. Бальна зала витримана у стилі ампір, з витонченим рельєфом і рослинними орнаментами. Оригінальну красу приховали численні шари радянських набілів, які майже вирівняли глибину ліпнини, надавши залі монохромних відтінків світло-блакитного та холодної слонової кістки.
Їдальня, розділена в радянські часи на дві частини, оздоблена рокайльними орнаментами, виконаними у холодних рожевих та жовтогарячих відтінках, а карнизи зберегли сліди охри та різних відтінків коричневого.
“На сходовій клітці між першим і другим поверхнями зберігся великий фрагмент мармуризації стіни. Нижня частина панелей виконана в техніці “флоудер”(імітація дерева), характерній для палацових комплексів цього часового періоду. Ліпнина тут має ренесансні мотиви, що теж притаманно для періоду романтизму. Як і в ренесансних будівлях, тут поліхромія має колір теплої червоної охри. Загалом, інтер’єр багато оздоблений ліпниною і обʼємною пластикою”, – розповідає керівниця реставраційної майстерні “Гарда” Ірина Гірна, що виконувала художні дослідження палацу.
Цікавою є різниця між архітектурними традиціями Галичини та тих регіонів України, що перебували під владою російської імперії.
“На Галичині підшивки дерев’яних стель виконували з очерету, тоді як тут використовували рівно нарізану дранку. Для вирівнювання стін та імітації мармуру на Галичині використовували гіпс, у цьому ж палаці знаходилися сліди глини, що виконувала таку саму функцію, – додає директорка Малієвецького обласного історико-культурного музею Анастасія Донець. – Особливо цікавою є ознака прототипу підвісної стелі — фрагмент суцільної гіпсової плити, армованої полотном і прикрученої до стелі шурупами. Такої технології в Галичині не зустрічалося”.
На стінах палацу Щеньовських також виявили залишки олійної фарби початку ХХ століття, зокрема, на відкосах вікон у житлових кімнатах першого поверху.
