«Ура, біжимо в підвал!» – такі дивні, здавалося, дитячі вигуки під час «повітряної тривоги» можна регулярно почути у будинку для незрячих. Він розташований напроти Вінницького підприємства Українського товариства сліпих (УТОС).
Про це повідомляє пресслужба Вінницької обласної організації УТОС.
На місці будинку для незрячих колись було бомбосховище. Воно з часом перетворилося у підвал багатоповерхівки, причому доволі захаращений. Нинішня війна все змінила – там облаштували не просто укриття від бомб і ракет, а й затишне місце для відпочинку людей з особливими потребами.
Головним натхненником проєкту виступила незряча солістка і художній керівник рок-гурту «Мій дотик» Анна Матвєєва, а головним виконавцем робіт став її чоловік Богдан. Він – будівельник, який має «золоті» руки.
«У нашому підвалі була течія, проблеми із каналізацією. Але чоловік та його помічники за перші п’ять днів війни не лише навели чистоту в укритті, але й зробили багато іншого. Зокрема, облаштували лампочки і вимикачі, винесли сміття і аж 40 відер фекалій. Встановили двері в холі бомбосховища, пофарбували його, поклали там тротуарну плітку, побілили стіни і стелю, підключили електронні пристрої від комарів», – розповідає Анна Матвєєва.
В бомбосховищі постійно займаються штучним просушуванням комор мешканців, аби зменшити рівень вологи. Для відновлення вентиляції довелося забрати кілька цеглин та встановити трубу у отвір, який залишився зі старих часів. Тим часом мешканці будинку навели лад у своїх підвальних коморах, де вони тримали консервацію. А деякі принесли туди й матраци для ночівлі.
В коридорі укриття поставили стільці, табуретки і лавочки. Створили дитячий куточок, де малеча малює та читає, займається дартсом та настільними іграми. Керівництво Вінницького підприємства УТОС виділило електрочайник.
«Тепер наші діти, коли чують сирену, не панікують. Навпаки, вони радіють, що можна разом зібратися в укритті і погратися», – наголошує Анна Матвєєва.
Окремо у бомбосховищі облаштували місце, де мешканці можуть зберігати питну воду, крупу, сіль, цукор, свічі тощо. Тобто мінімальний стратегічний запас. Активісти зробили надійні замки до укриття, аби там можна було закритися. Підготували пару мішків із піском, вогнегасник. Все це на випадок непередбачуваних подій під час війни із РФ. Більшість із цих робіт виконували зрячі, але люди із вадами зору їм активно допомагали.
Після того, як вінницьку телевежу вразили ракети ворога, до укриття у своєму будинку стало ходити набагато більше незрячих та членів їхніх родин. Наразі це майже 50 осіб. Хоча частина сімей із дітьми вже виїхала за кордон.
