В березні 2025 року відбулася виставка картин художниці Вікторії Греськової «Фарби історії – архітектура в картинах». Особливість представлених робіт зазначена в назві. Раніше дівчина працювала інженером-проєктантом, та повномасштабне вторгнення змусило її зробити тимчасову паузу в роботі й саме тоді Вікторія згадала про своє давнє захоплення – малювання.
«Архітектура — це свідок історії, який говорить мовою століть», — сказав відомий британський архітектор Норман Фостер. І це справді так, – пише Вікторія на своїй Facebook-сторінці. – Величні й скромні, пошарпані часом, але горді у своїй історії — ці будівлі мовчки розповідають нам про минуле. Про людей, які колись тут жили. Про покоління, які бачили ці самі вікна, ці ж фасади, ці ж вулиці. У цьому і є їх основна цінність!
Інші картини Вікторії
Серед творчого доробку художниці зустрічаються зображення старовинних Барських будівель, а саме: Церкви Успіння Пресвятої Богородиці, Монастиря св. Івана Хрестителя, будинку Коцюбинського(не в сучасному його жалюгідному стані, а таким, яким його можна побачити на старих фотографіях), дохідного дому(він знаходиться біля поліцейського відділку), Монастиря сестер Бенедиктинок-місіонерок і старої аптеки, про яку сьогодні й піде мова.
Стара аптека сьогодні
В містечку Бар, напроти алеї пам’яті досі стоїть старенький, занедбаний двоповерховий будинок, до нього ззаду прибудовано новіший та сучасніший, він сильно контрастує з давнім архітектурним стилем свого 100-літнього брата. На старенькому другому поверсі є двері, але балкона немає, мабуть, він зруйнувався багато років тому. Старші барчани ще пам’ятають, що колись тут працювала аптека, яка закрилась кілька десятків років років тому через нерентабельність, зараз в її стінах – один мотлох.
Життя аптеки 100 років тому
На фасаді будинку чітко видно дату збудування – 1911 рік, тут готував і продавав свої ліки фармацевт і дворянин Едуард Страус. В другій половині 19 століття з’явилась земська, або народна, медицина, тогочасні лікарі в своїх рецептах вказували трави, з яких аптекарі потім варили відвари, настоянки, бальзами й лікувальні масла. Лікувальні рослини аптекарі збирали в лісі, або вирощували на власних городах. До сьогодні зберігся лист Едуарда Страуса до імператора Олександра ІІ, в якому дворянин просить надати йому в оренду цілий острів на річці Рів, за це він зобов’язується щорічно сплачувати Барській міській думі по 60 карбованців сріблом. На жаль, зараз цей шматочок землі серед водних просторів Рову заріс лозою й жодні лікарські рослини там не збереглись.
Барський краєзнавець Микола Павлович Йолтуховський зазначає:
«…в історії часто про нього згадувалось, скажімо є згадка, що музикант і поет Віктор В’ялих пізніше надав цьому острову назву «Острів палаючої лози»».
Цікавий факт – аптека Едуарда Страуса це була єдиною в Барі, сюди з’їжджалися навіть мешканці сусідніх районів. Після смерті свого власника(цього ж Страуса), аптека переходила з рук в руки, після розпаду Радянського Союзу її навіть встигли приватизувати, втім, працювала вона після цього недовго.
