На Барському старому кладовищі ховаються справжні скарби історії: могила воїнів Української Галицької армії 1919 року, трагічна історія Катерини Іваницької з 1911-го, козацький хорунжий Іван Мануїлов та священник з дев’ятнадцятого століття. Занедбаний некрополь шепоче імена тих, хто творив минуле Вінниччини.
Автор: Дар’я Берт
Хто ходить на кладовище?
Деякі читачі цієї статті будуть здивовані, але існують терміни некрополістика та некротуризм. Якщо коротко, некрополістика – це наука, яка вивчає людські поховання від давніх давен і до сьогодні. Некротуризм – це відвідування старих могил та місць для поховання з метою задоволення своєї історичної цікавості.
Найсумніше місце в будь-якому місті або селі – місцеве кладовище. Втім, дуже часто ніхто й не здогадується, що на місцевому цвинтарі можна знайти незвичайні пам’ятки культури та історії.
На цвинтарі, як на папері, проступають імена тих, хто колись жив на цій землі. Іноді надгробний хрест – єдине свідчення людського існування.
Прогулянка Барським кладовищем
Барське кладовище видно ще з дороги, перед в’їздом у місто, воно знаходиться поряд з іншими міськими місцями для поховання. Старе кладовище занедбане, проте між високою травою подекуди видно стежинки, якими досі ходять поодинокі відвідувачі.
Старі ворота з обвитими лозою залишками кам’яного паркану зустрічають усякого, хто захоче зайти на територію тихого, самотнього кладовища.
Ліворуч від воріт росте густа висока трава, там збереглося чимало старих, давно поламаних хрестів та каменів. Деякі з них вже неможливо побачити зі стежки, вони сховались у високій траві.
З самого краю стоїть могила священника, який помер в 1880 році. Біля його хреста нові штучні квіти, а на самому хресті вишитий рушник. Напевне, це одна з найстарших могил на Барському кладовищі.
Трохи далі ростуть густі зарослі, біля яких стоїть два кам’яних хрести. На одному з них можна розрізнити напис російською мовою: «Від працівників казенного окладу завідуючому Роману Костянтиновичу Білошицькому».
А між самих зарослів з самого верху можна розрізнити вершечок пам’ятника. Могила Катерини Іваницької – місцева легенда, від далекого 1911-го року найстарші мешканці Бара пам’ятають історію про її трагічну загибель на 24 році життя. Катерина похована не сама, поруч із нею – ще дві могили, та через густу акацію, дізнатись кому вони належать складно. За однією з версій, поруч з панянкою похований її коханий, за якого вона так і не змогла вийти заміж.
Серед інших могил, наче в степу, сильно виділяється ще один надгробний камінь. Напис на ньому повідомляє, що тут похований козацький хорунжий Іван Дмитрович Мануїлов, який жив у 1886 – 1912 роках.
Стежка зі старого кладовища веде на сучасне католицьке, проте й там збереглося кілька дуже старих пам’ятників.
Історично-культурні пам’ятки Барського кладовища
Поруч зі старими хрестами на католицькому кладовищі встановлено пам’ятник жертвам сталінського терору, а на старому кладовищі стоїть високий дерев’яний хрест. Ця могила особлива, адже тут «спочивають вояки Української Галицької армії полеглі за волю України на території Барського району в 1919 році».
