Самоспівчуття допомагає не лише легше переживати труднощі, але й покращує наші стосунки з іншими. Як це працює і чому самоспівчуття — це не прояв слабкості чи егоїзму, а ознака сили та внутрішньої підтримки, пояснив Кріс Гермер, клінічний психолог із Гарварду.
У новому епізоді подкасту «Простими словами» він розповів про суперечки довкола поняття «самоспівчуття» та міфи, пов’язані з ним.
Спростування міфів
Багато хто вважає, що самоспівчуття зменшує нашу мотивацію або свідчить про слабкість і егоїзм. Це оманливе враження походить від самого терміну. Частинка «само» асоціюється з егоїзмом, а «співчуття» — з м’якістю та вразливістю. Насправді ж, люди з високим рівнем самоспівчуття є більш стійкими емоційно та менш егоїстичними.
Самоспівчуття полягає у здатності ставитися до себе так само як до інших, коли їм важко. Це дозволяє не лише уникнути самокритики, але й знайти внутрішню підтримку у складні моменти.
Як самоспівчуття змінює життя?
Наукові дослідження показують, що самоспівчуття створює відчуття безпеки на фізіологічному рівні, знижуючи стрес та рівень гормонів, таких як кортизол і адреналін. Понад 7 000 досліджень підтверджують його позитивний вплив на наше життя. Наприклад, ветерани США з високим рівнем самоспівчуття мали менший ризик розвитку посттравматичного стресового розладу.
Як почати практикувати самоспівчуття?
Як би я допоміг другові в цій ситуації?
Ставте собі питання, яке ви зазвичай ставите друзям у складних ситуаціях. Це допоможе вам краще розуміти власні потреби.
Що мені потрібно саме зараз?
Запитайте себе, чого ви потребуєте для комфорту. Це може бути розмова, чашка чаю або музика.
Які способи турботи про себе я вже знаю?
Згадайте, що вже допомагало вам у минулому, і застосуйте це знову.
Самоспівчуття дозволяє приймати свої почуття і стан, турбуючись про себе так, як ми турбуємося про інших.