Валерій Віталійович Гулик приєднався до Збройних Сил України з першого дня повномасштабного російського вторгнення. Він служив сапером у 120-й бригаді територіальної оборони під позивним «Сивий». Валерій брав участь у виконанні військових завдань, зокрема під Бахмутом, Часовим Яром, та в облаштуванні мінно-вибухових загороджень на прикордонних територіях. Він загинув у бою 24 травня поблизу Волновахи Донецької області. Серце героя перестало битися у віці 52 років. У нього залишилися дружина та дві доньки.
Народився Валерій Гулик 11 квітня 1972 року в Шаргороді. Після закінчення школи здобув вищу освіту у Львівському торговельно-економічному університеті. Розпочав свій трудовий шлях на посаді учня-ревізора ревізійного відділу Шаргородської райспоживспілки. Згодом працював на посадах провідного, головного казначея в органах державного казначейства у Шаргородському районі Вінницької області, начальника відділу та заступника начальника управління Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області. З 1 жовтня 2008 року перейшов працювати до Територіального управління Рахункової палати у Вінниці, де зарекомендував себе як сумлінний та відповідальний працівник, надійний колега і друг.
«Про свій намір захищати Україну він нікому з нас не повідомив. Просто інакше не міг», – розповідає донька полеглого героя Марина. «Батько був доброю, світлою людиною з відкритою і чистою душею. Він ніколи не мав ненависті до людей. Усі розумів, усім співчував і ніколи не засуджував. Допомагав кожному, хто потребував підтримки. Просто вмів любити людей і не ображатися на них. Був люблячим чоловіком та батьком…»
Церемонія прощання з Валерієм Гуликом розпочнеться сьогодні о 12:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі.
Чин поховання воїна відбудеться о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Глибокі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять Герою!
