Втрати, як невіддільна частина воєнного життя, вимагають від нас вміння радитися з горем та підтримувати одне одного на цьому шляху. Переживання втрати може мати як емоційні, так і фізичні прояви. Краще розуміння цих проявів допомагає нам керувати горем і пройти через нього, уникаючи руйнівних наслідків для нашого тіла та психіки.
Відчуття горя є індивідуальною подорожжю, а не послідовними стадіями чи фазами, які проходять усі однаково.
Етапи адаптації
Так, за словами професорки психіатрії Кетрін Шір з Колумбійського університету, є два великі етапи адаптації до втрати: гостре горе та інтегроване горе.
Гостре горе — це початкова реакція на втрату, яка може бути інтенсивною та загальною. Це період, коли ми відчуваємо бажання повернутися до людини, яку ми втратили, переживаємо сильний емоційний біль, а також можемо відчувати фізичні симптоми, такі як прискорене серцебиття, безсоння та інші.
Інтегроване горе — це стабільна реакція після адаптації до втрати, коли ми відновлюємо можливість отримувати задоволення від життя. Це стійка форма горя, коли ми поступово усвідомлюємо реальність смерті та знаходимо спосіб пам’ятати та відчувати зв’язок із померлим.
Важливо розуміти, що періоди гострого горя можуть знову з’являтися з часом, особливо під час стресових ситуацій або важких моментів. Однак більшість людей зазвичай адаптується до втрати протягом року-двох.
Ускладнене горе
Якщо процес інтеграції втрати не відбувся, це може свідчити про ускладнене горе — тривалу форму гострого горя з проблемами, що перешкоджають процесу реструктуризації, необхідної для інтеграції втрати. Ускладнене горе подібне до гострого, але може тривати роками зі збереженням високої інтенсивності емоцій.
Цей стан може бути діагностований як психічний розлад і мати такі симптоми:
– Спроби ігнорувати горе або переписувати те, що сталося;
– Інтенсивний емоційний біль;
– Заціпеніння.
Ускладнене горе може призвести до ризику розвитку депресії, тривожних розладів, проблем зі сном, суїцидальних думок і поведінки, а також до зниження імунітету.
Важливо звернутися за професійною допомогою в таких випадках.
Замість того, щоб уникати болю від втрати, потрібно в нього ввійти, оскільки заморожування болю не допоможе вилікувати його. Намагаючись уникнути болю, ми можемо втратити стосунки з померлим і погіршити своє фізичне та психічне здоров’я.
Дозвольте переживати біль
Важливо дозволити собі переживати біль і шукати підтримки в цьому процесі. Поділитися своїми почуттями з близькими та звернутися за професійною допомогою може бути корисним.
Створення ритуалів пам’яті та збереження зв’язку з померлим може допомогти в процесі траурізації. Такі ритуали можуть включати вечори пам’яті, збереження фотографій та спогадів, а також виконання спільних побажань та мрій, які ви мали разом із цією людиною.
Як підтримати того, хто переживає втрату
Найважливіше — це просто бути поруч з людиною, яка проживає втрату. І це не одноразова справа. Важливо продемонструвати свою підтримку присутністю, жестом і теплом, бути поруч у важкі моменти. Слова «я співчуваю» можуть бути справжньою опорою, але головними є ваша увага та емоційна підтримка.
Іноді ми вважаємо, що правильні слова можуть полегшити біль або змінити ситуацію, але насправді таких слів немає. Деякі вислови можуть навіть спричинити більше страждань. Тому краще просто бути поруч і діяти.
Ми можемо підтримати практичною допомогою, запитавши, як ми можемо допомогти, які потреби є наразі. Це може бути будь-що від підтримки у виконанні побутових справ до простої співбесіди чи прогулянки.
Це може бути важко робити, але поділитися болем — це велика частина людської доброти. Справжня дружба народжується, коли ми разом пройшли через випробування. Ті важкі моменти, які ми пережили разом, можуть стати основою для міцних стосунків, які зберігаються протягом усього життя.
