Володимир – солдат з Вінницької області. На службі – з 9 березня 2022 року. До війни працював водієм на фурах, зокрема й за кордоном. Останнім часом – у Польщі, звідки й повернувся, як тільки розпочалося повномасштабне вторгнення росії. Переживав за дружину, двох доньок та онуків.
Про це розповіли в пресслужбі командування Об’єднаних сил ЗСУ.
«Заради них ми мусимо стояти й захищати нашу країну. Щоб їм було мирне небо над головою, щоб вони спали спокійно, щоб могли ходити до школи, навчатися в комфорті та теплі, щоб спокійно гралися на майданчиках, а не ховалися по сирих підвалах.
Вони, на жаль, уже знають, що таке тривоги й сирени. Прилітає ж по всій Україні… Над нашою хатою теж летіло в бік Хмельницького, на Вінниччину…»
Водії на війні потрібні. Володимир радіє, що отримав нову машину, передану країною-партнером: комфортна, мобільна. Як спеціаліст відзначає: добре, що вона повнопривідна, бо це має велике значення коли особовим складом переїжджають на нове місце дислокації й виконують завдання. Зазначає, що «іноземні машини дуже зручні в керуванні й обслуговуванні, надійніші й витриваліші».
Військовий дуже цінує підтримку, яку отримує від друзів із закордону: і фінансову, і запчастинами. Каже, що надсилають навіть такі деталі, яких в Україні не можна знайти.
Задумливо й спокійно розповідає про свою службу в Сєвєродонецьку, Рубіжному, Водяному, Опитному, Горлівці та Авдіївці – по три місяці на бойових діях. Було небезпечно – мусили підтримувати одне одного.
