Герой з Вінниччини головний сержант В’ячеслав Яцик відзначений Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним відзнакою «Золотий хрест» розповів журналістам Vinnytsia Press Point, про історію отримання нагороди, свій військовий шлях, трагедію на Каховській ГЕС та найбільше прагнення.
В’ячеслав Яцик: «Як закінчиться війна, готовий пішки йти додому п’ятсот – тисячу кілометрів скільки треба».
Пана В’ячеслава добре знають у рідному селі Богданівка, він коваль. Місцева церква оздоблена його руками, багато дворів селян мають ковані брами його роботи. Про справу свого життя він розповідає з величезною любов’ю та показує нам виготовлені його руками вироби.
До війська мужній захисник пішов добровільно, адже не міг лишатись осторонь, коли ворог знищує рідну землю. Коли воюють за нашу свободу та незалежність рідні та знайомі.
«Треба бути сильним духом, чи як, щоб іти туди переборювати себе. Ти знаєш що в тебе жінка діти вдома і так само у всіх. Ти мусиш, просто мусиш воювати. Де ти дінешся. І це вважаю, має так само кожного хвилювати», – каже В’ячеслав.
До повномасштабного вторгнення чоловік працював слюсарем-ремонтником на Вінницькій птахофабриці МХП. Під час служби отримав в допомогу від односельців, підприємства та колективу тепловізор. Кошти на прилад зібрали благодійній на виставці продажі картин його дядька Дмитра Самошевського. Також до виставки-продажу долучилися жителі Ладижина, Одеси, Німеччини тощо. Одну з картин придбали вчителі та учні місцевої школи за власноруч зароблені гроші. Іншу картину викупили жителі Богданівки для дитячого садка.
Зі слів колег, В’ячеслав майстер на всі руки. Він і слюсар, і зварювальник, і коваль.
Коли ненадовго повернувся до рідного колективу з нагородою – «Золотим хрестом» то окрім привітань отримав у подарунок великий набір інструментів.
«Пишаємось нашим Героєм та з початку війни допомагаємо захисникам технікою, транспортом – всім, що нам до снаги. Саме такі ковалі й кують Перемогу, а наше головне завдання підтримати їх у цьому, тримаючи економічний фронт України», – каже Вячеслав Концур, директор філії Внутрішньогосподарського комплексу з виробництва кормів, ТОВ «Вінницька птахофабрика».
Мобілізувався В’ячеслав Яцик в грудні 2022 року Воює на Херсонському напрямку. Довгий час його група дислокувалася на Дніпровських островах. Боєць розповідає, що був період, коли думав більше не вийде звідти. Під час захисту Херсонщини отримав контузію. Взяв на себе керівництво, не бувши командиром. За цей подвиг його нагородили «Золотим хрестом».
«Жорстока війна, нові технології й все воно придумане, щоб тільки вбивати людей. Ну це тільки тварі так можуть робити і все. Я думав, що вони люди, но вони, як виявилось, не люди. Їм без різниці куди стріляти чи в дитячий будинок, чи в лікарню. Вони саме туди стріляють. В Херсоні де більше народу туди вони й попадають», – каже В’ячеслав Яцик.
Воїн розповідає про події, очевидцем яких він був, після підриву Каховської ГЕС. Моторошні подробиці йому досі стоять перед очима.
«Це просто жах. У нас є спостережний пункт на висоті. Оце як спостерігаєш, за годину вода підіймалась на півтора метра. Це пливло все дахи, дома, собачі будки, корови, свині, трупи. І так воно швидко все, наче ту воду хтось штовхав, така течія була. І це на очах воно все топить, топить, тих людей. Стоїть жіночка і плаче, вона спасла тільки документи свої та маленьку свою собачку, більше нічого. Що вам говорити далі, що там творилось. Горе та й все…», – каже український воїн.
Більше дивіться у відео та на світлинах.
