Тисячі українських дітей відпочили у Польщі. Діти чиї батьки боронять Україну, діти з окупованих територій змогли відвернутись від жахіть війни і наново навчились посміхатись. Для того, щоб здійснити такий масштабний проект невтомно працювали організатори з Вінниці та Польщі.
Дві організації, які втілювали дружні проекти під час миру вінницька МГО «Україна-Польща-Німеччина» та польська Фундація «Братерство», під час війни спочатку змогли влаштувати тисячі біженців, а згодом зорганізувати відпочинок та психологічну реабілітацію для понад 3200 українських дітей.
«Для мене надзвичайно приємно те що нам вдалось зреалізувати такий проект. Це відбулось завдяки нашим комунікаціям, контактам, які напрацьовані десятиріччями, і гарним друзям, яких ми маємо в Польщі», – каже керівник МГО «Україна –Польща –Німеччина» Сергій Татусяк.
За його словами, від початку повномасштабного вторгнення, величезну кількість евакуйованих українців вдалось прихистити завдячуючи цій співпраці. Після розміщення біженців стартував новий проект табір «Колос-Братерство». Тисячі українських дітей наново вчились посміхатись і радіти життю у польському курортному містечку Криниця-Здруй.
«Ми в першу чергу домовилися, щоб діти, з тих міст де йде війна, виїхали до них. Було прийняте рішення і міської ради, потім Уряд Польщі прийняв рішення, де ми могли відправити дітей до Криниці-Здруй. Це завдяки нашій багаторічній співпраці з «Братерством». Ми одразу ж домовились про формат, підписали додаткову угоду, про співпрацю, про оздоровлення дітей. Є багато нюансів, нормативна база не дозволяла вивезти дітей, дуже велика кількість нормативних документів потрібна була. Але ми всі ці питання вирішили», – розповідає пан Сергій.
Після таборування у Польщі діти віддячили благодійникам відеороботами та презентаціями про відпочинок. Коли організаторам почали надходити перші відео від учасників табору спонтанно зорганізувався конкурс «Подорож до табору «Колос – Братерство».
«Ця програма була для мене авантюрою, тому що везти за кордон дітей це завжди складно. Тим більше я знала, що це були діти військовослужбовців з різними історіями. Біли діти у мене батьки яких були військовополоненими з «Азовсталі», був хлопчик у якого батько загинув. А ці діти вони потребують ще й психологічної підтримки не тільки зміни оточення.
Зустрічали нас дуже тепло, велика подяка Владиславу Крейчи! Він був нашою мамою і татом в Польщі, тому що в будь-який день доби, в будь-яку хвилину можна було до нього зателефонувати і він всі питання вирішував. Це діти і потрібно і медичну допомогу і психологічну. Був один хлопчик у якого батько загинув, а улюблений атракціон дітей в Криниця-Здруй це була санкострада, чоловік який там приймав нас, він коли дізнався що це діти з України, що батьки в них військові, він катав нас безкоштовно. А коли взнав, що в цього хлопчика помер батько, він усю виручку яка в нього була витягнув і сказав, купите йому морозива і він розплакався», – розповідає вчителька, яка супроводжувала дітей Леся Смаль.
За словами вчительки, поляки намагались допомагати усі, хто чим може. Вони відчували любов і турботу від звичайних людей. Діти відпочивали від сирен та бомбардувань, проходили реабілітацію, працювали з психологами та зрештою деякі з них вчились посміхатись наново.
«Я бачив, які діти тут приїжджали з різних сторін України, в тому числі почали приїжджати не тільки з Вінниці, а були і Суми, був Херсон і Харків. Діти найбільше страждали від цієї війни. Я казав, що колись зроблю такий проект «Сумні очі дітей», але поки не було на те нагоди. І це є дуже важливо, бо діти найбільше потерпають від війни. Багато людей та військових гине на війні, це є трагедія кожне життя втрачене через цю агресію, це є велика трагедія. Але коли гинуть діти то треба помножити це на кілька тисяч раз. Не можуть у 21 столітті діти гинути від бомб», – каже голова Фундації Малопольського воєводства — «Братерство» Владислав Крейчи.
Наразі проект триває і цього разу на реабілітацію та відпочинок до Польщі мають поїхати дружини українських військових з дітьми.
