На Святій Горі Афон уже звучить молитва за Україну перед українськими іконами. Три образи Пресвятої Богородиці, створені народним художником України Володимиром Козюком спільно з художником Владиславом Задворським у межах авторського проєкту «12 духовних скарбів України для світу», передали до двох грецьких монастирів та української келії — з благословення Блаженнішого Митрополита Епіфанія.
Так українське сакральне мистецтво долає кордони, а кожна ікона стає не лише духовною святинею, а й нагадуванням світові про Україну, її боротьбу та молитву за справедливий мир.
Масштаб проєкту — у самій його географії: дванадцять образів Пресвятої Богородиці мають бути передані храмам, монастирям і духовним центрам у США, Франції, Італії, Швейцарії, Канаді, Австралії, країнах Африки та Європи, а також на Святу Гору Афон.
Від Софії Київської — до Святої Гори
Важливим етапом проєкту стало освячення дванадцяти ікон Предстоятелем Православної Церкви України Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм у Національному заповіднику «Софія Київська». Саме звідси українські образи почали свій шлях до духовних центрів у різних країнах світу.
Автором проєкту «12 духовних скарбів України для світу» є народний художник України Володимир Козюк. Ікони він створює разом із художником Владиславом Задворським. Їхні роботи мають не лише художню, а й духовну місію — через образ говорити про Україну, її війну, віру та прагнення до справедливого миру.
Під час освячення Митрополит Епіфаній наголосив, що ці образи були написані з молитвою до Пресвятої Богородиці у час війни. Вони мають не лише представляти українське сакральне мистецтво, а й розповідати світові про те, що відбувається в Україні та про її боротьбу за свободу.
Проєкт поступово перетворюється на своєрідну мережу духовної присутності України у світі. Кожна ікона, яка залишає Україну, стає не просто твором мистецтва, а знаком пам’яті, молитви та зв’язку з Батьківщиною.
Особливого значення цей задум набуває для мільйонів українців, які через війну опинилися далеко від дому. Ікони мають зберігати духовний і культурний зв’язок із Україною та водночас привертати увагу міжнародної спільноти до російської агресії.
Афон: три українські ікони серед багатовікової традиції
Одним із найважливіших етапів реалізації проєкту стала Свята Гора Афон.
У день 35-ї річниці Незалежності України, з благословення Митрополита Епіфанія, українська делегація прибула на Афон. Там від імені Предстоятеля ПЦУ до української келії передали в дар ікону Пресвятої Богородиці — як знак духовної єдності, молитви та підтримки українського народу.
Згодом ще одна ікона була передана монастирю Пантократор. Її створили Володимир Козюк та Владислав Задворський. Передача відбулася з благословення Митрополита Епіфанія — на знак вдячності братії за постійні молитви за Україну.
Для самого Козюка цей момент став особливим. Адже йдеться вже не про виставкову залу чи приватну колекцію.
«А тепер три наші ікони залишилися на Святій Горі Афон — у двох грецьких монастирях та в українській келії», — розповів Володимир Козюк.
Він говорить про це як про велику честь і водночас відповідальність — адже українські образи залишаються серед багатовікової духовної традиції Афону, поруч зі святинями, мощами та чудотворними образами, перед якими покоління людей приходили до молитви.
Ікона, яка говорить про Україну без слів
Окремою сторінкою цієї історії стала передача ікони монастирю Ксенофонт.
Як повідомив секретар Митрополії Православної Церкви України Віталій Даньчак, ікону Пресвятої Богородиці монастирю передали з благословення Митрополита Епіфанія.
«З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія подарували ікону Пресвятої Богородиці монастирю Ксенофонт на Святій Горі Афон. Ікона написана Народним художником України паном Володимиром Козюком», — зазначив Віталій Даньчак.
У джерелі проєкту зазначено, що цей образ також створений Володимиром Козюком спільно з Владиславом Задворським.
Її прийняв ієромонах Лука — монах, який свого часу каліграфічно написав Томос про автокефалію Православної Церкви України. Разом із даром передали й слова вдячності Предстоятеля ПЦУ братії монастиря за молитви за Україну та український народ.
Але ця ікона має ще один важливий символічний вимір.
На ній Богородиця зображена в українській вишиванці, а навколо — зруйнована війною Україна. Це не абстрактний образ руйнування, а художнє відображення реальності, у якій за кожним знищеним будинком стоїть людська історія.
Саме тому, за словами Козюка, реакція ієромонаха Луки стала для нього одним із найсильніших моментів цієї подорожі.
«Отець Лука уважно подивився на Богородицю у вишиванці, на руїни довкола Неї, а потім сказав, що вони молитимуться за нас».
Коротка фраза — і водночас цілий сенс проєкту: український образ опиняється далеко від дому, але залишається частиною молитви за Україну.
Як усе починалося у Софії Київській
Цей великий духовний шлях до Афону та інших куточків планети бере свій початок під склепінням тисячолітньої Софії Київської. Саме там, у серці українського православства, Предстоятель ПЦУ Митрополит Епіфаній особисто освятив дванадцять святинь, розставивши важливі акценти щодо їхньої майбутньої місії.
«Ми справді маємо що дарувати світові, — звертався тоді до присутніх Предстоятель ПЦУ Епіфаній. — Ми багаті, у нас є давня славна історія і дуже славні люди, які вміють творити — навіть в умовах цієї страшної війни. Ці ікони народжені в умовах жорстокості, але вони несуть тепло, молитву та добро».
Тоді ж у стінах древнього собору звучало усвідомлення: святині мають стати не просто виставковими експонатами, а справжніми духовними послами України у світі.
Про важливість такої дипломатії говорив і перший заступник міністра культури України Іван Вербицький: «З плином часу увага світу до війни може слабшати. Саме тому ми мусимо розповідати правду про події в Україні через релігійну та культурну дипломатію».
Особливий вимір проєкту — об’єднання українців за кордоном — підкреслив співорганізатор ініціативи, меценат Микола Філонов. Дякуючи Митрополиту Епіфанію за підтримку мистецтва та розбудову духовної дипломатії, він зазначив: «Ця та подібні ініціативи вже будують духовні мости між Україною і нашими людьми у всьому світі. Переконаний, що, об’єднуючи зусилля Церкви, держави, бізнесу та митців, ми здатні перетворити ці місточки на великий Шлях. Шлях, який веде до України та повернення додому».
Своєю чергою генеральна директорка заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська влучно підсумувала глибокий історичний контекст події: «Коли кажуть, що ми йдемо в Європу, я заперечую: ми повертаємося в Європу».
Думку про майбутнє доповнив і директор Фонду «МХП-Громаді» Володимир Забела, підкресливши, що «важливо, як саме Україна буде звучати після нашої перемоги», а меценат Володимир Іжевський додав: «Цей проєкт покаже, що є така нація — Україна. Ми є, ми живемо, ми боремось і ми будемо».
Завдяки підтримці численних меценатів і благодійників перший практичний крок проєкту після Софії був зроблений миттєво — одну з ікон одразу передали українським громадам Австралії та Нової Зеландії, а наступні три знайшли свій дім на Афоні.
Не просто мистецтво — духовний міст
Особливість «12 духовних скарбів України для світу» саме в тому, що це не окрема виставка чи разова мистецька акція. Це масштабний авторський проєкт Володимира Козюка, реалізований разом із Владиславом Задворським, у якому мистецтво стає способом духовної присутності України у світі.
Це сучасне українське сакральне мистецтво. Це молитва за Україну. Це пам’ять про війну. І водночас — спосіб говорити про Україну у світовому духовному просторі через образ, який не потребує перекладу.
