Військовослужбовець 171 батальйону 120 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Микола Рудик на Всеукраїнських змаганнях Ігри Нескорених виборов перше місце з бігу. У змаганнях брав участь в пам´ять про про усіх Героїв, які загинули за Україну. Наразі Микола проходить службу в батальйоні на посаді стрільця.
Про це повідомляє 120 бригада територіальної оборони ЗСУ.
У відборі до національної збірної, яка восени вирушить на Invictus Games, змагалися 223 військові/ветерани, які отримали травми під час бойових дій. Військовослужбовець з Вінниччини здобув перше місце із забігу на 1500 метрів.
За освітою Микола – тренер, викладач, інструктор, реабілітолог. До інвалідності був професійним спортсменом та інструктором у Державній Прикордонній Службі України. Поранення та контузію захисник отримав під час Революції Гідності.
«Я був помічником коменданта наметового містечка на Майдані у Києві, – пригадує військовослужбовець. – Живий лишився, бо мав бронежилет та шолом. Першу допомогу мені надавали у Олександріївському госпіталі в Києві, а вже через пару днів на літаку, мене доставили до Варшави. Там і проводили операції на голові та оперували праве око. Після цього місяць реабілітації та знову операція. Далі – повернення в Україну. Око моє було закрите, ще один місяць, аж у Києві, вже зробили операцію і око стало відкритим. Реабілітацію, більшість сам проходив, бо багато разів втрачав свідомість (почавсь розвиток епілепсії). Ходив багато із собакою, а потім почав робити фізичні навантаження та вправи. Так, як мені дали інвалідність 2 групи, тож у ЗСУ чи ДПСУ, мене не брали, тож я пішов добровольцем у ТрО».
Наразі Микола проходить службу в батальйоні на посаді стрільця. В Іграх Нескорених він брав участь в першу чергу в пам‘ять про усіх Героїв, що загинули за Україну та її народ! А собі – довести, що поранення та контузія, не мають його зупиняти на шляху любові та захисту України!
«Перемога для мене – це щоденна боротьба в першу чергу над собою, – каже військовослужбовець. Завжди хочу бути корисним для України та її народу! Я тут заради всіх героїв України, що вже на небесах. Ми маємо ,завжди шанувати пам‘ять про них! І серце болить, коли ми втрачаємо найкращий цвіт нації. Ми маємо всі зрозуміти, що у цій війні проти московської навали ми відвоюємо наше право на самостійне і незалежне існування нашого народу в світі. А щодо нашого гідного життя – нам потрібно буде провести очищення в середині України. А зараз, бажаю всім нам діяти злагоджено та ефективно, щоб здобути перемогу, залишитись живим і робити зміни в Україні, а саме реформи у судовій системі управління».
Захисник вважає, що всі військовослужбовці/ветерани — переможці, так як Ігри Нескорених ніколи не були про медалі за спортивні результати. Ці змагання про реабілітацію і подолання наслідків травм, поранень та захворювань, отриманих при захисті країни. Саме тому нагород достойні всі учасники, бо вони в першу чергу — перемогли себе, своє тіло й показали приклад витривалості, стійкості та наполегливості.