Галина Лугова – секретар Херсонської міської ради, яка уже два місяці проживає на Вінниччині, разом з однодумцями створила громадську організацію «Херсонщина – це Україна» і залучає до співпраці усі області, куди вимушено переїхали земляки. А віднедавна вона ще й виконує обов’язки міського голови Херсона, бо мера Ігоря Колихаєва викрали окупанти…, про це йдеться в публікації на сайті Ветеранського простору Вінниці.
Галина Лугова намагається опікуватися усіма своїми земляками – і тими, хто під окупацією, і тими, хто переїхав. Жінка розповідає, що тільки на Вінниччині проживають понад 12 тисяч переселенців з Херсонщини.
«Я сюди потрапила у квітні, коли тікала від війни та колаборантів на рідній Херсонщині. Мій будинок біля самого Антонівського мосту. Я бачила, як 24 лютого там їхали колони російських танків, відчула на собі перші авіаудари російських літаків… Антонівський старостинський округ найбільше постраждав. Там у перші ж дні почалася гуманітарна катастрофа. Зник зв’язок, світло, вода… Але я продовжувала виконувати свої обов’язки, намагалася розвозити харчові продукти людям, допомагала місцевим з нагальними проблемами. Усе це робилося підпільно. Але місцеві колаборанти, з якими я роками вела боротьбу, вирішили мені помститися. 13 березня, якраз на роковини звільнення Херсонщини від фашистських загарбників, місцеві зрадники разом з окупантами спалили мій будинок… Того дня мої чоловік з сином були вдома, хотіли там залишитися ночувати. Я ледь вмовила їх виїхати. Якби вони там ночували, була б біда. Бо запальну суміш кинули у вікна спалень», – розповідає Галина.
Пані Галина підозрює, що то справа рук місцевого депутата-колаборанта, який того ж дня бігав містом з червоним прапором. Розповідає, що на неї в прямому сенсі почалося полювання. Тому з родиною прийняли рішення виїжджати. Хоча це було дуже ризиковано. На блокпостах стояли кадирівці, вони діставали людей з машин, роздягали, допитували, знущалися. Були випадки, коли цілі колони автомобілів розстрілювали…
«Ми виїхали ще у комендантську годину, заїхали забрати маму з двома дітками, один з яких інвалід, і на повній швидкості полетіли. На передостанньому блокпосту зупинилися. Чоловік вийшов на вулицю. Я попросила його одягнутися, бо вночі холодно. Але тут голос: «Це Лугова тікає з Херсона?» У мене все похололо… Дивом цього ніхто не почув, і нас не здали», – ділиться жінка пережитим.
Так родина доїхала до Миколаєва. Переночували одну ніч і рушили далі. Планували спочатку на Хмельниччину, та коли зупинилися у Вінниці, жінка вперше видихнула і відчула себе у безпеці. Вирішили з чоловіком нікуди далі не їхати, а залишитися тут.
Розкажіть, як вам вдалося об’єднатися зі своїми земляками у таку потужну команду?
«Я не могла сидіти і чекати, вирішила у Вінниці шукати своїх земляків. Виявилося, що серед нас є лікарі, психологи, економісти і просто небайдужі люди, які готові працювати на перемогу. Тому ми організувалися, створили громадську організацію “Херсонщина – це Україна”. Я пішла до міського голови Сергія Моргунова, він виділив приміщення, допоміг з оргтехнікою. І працюємо! Дякую вінничанам за привітність та підтримку», – каже пані Галина.
Більше у публікації Ветеранського простору Вінниці.
