Допомога військовим, бійцям тероборони, переселенцям, людям і цілим містам, які потерпають від рук рашистів. Усім цим щодня займаються вінницькі волонтери.
Вони з перших днів війни доставляють на передову сотні тонн гуманітарної допомоги, забезпечують захисників військовою амуніцією, привозять у прифронтові міста і села продукти харчування тощо.
Сьогодні, 19 липня, у хабі «Місто змістів» Вінницький міський голова Сергій Моргунов подякував волонтерам за їх сумлінну працю у такий складний час і вручив нагороди від міської ради. Такі зустрічі з відзначенням волонтерів будуть і надалі – адже у нашій громаді чимало небайдужих людей.
Очільник Вінницької громади Сергій Моргунов зазначив, що волонтерський рух у місті активно включився в роботу з перших днів війни росії проти України.
Також міський голова подякував волонтерам, які в перші години після обстрілу російськими ракетами середмістя Вінниці, кинулись на допомогу.
«Кожен з вас тоді допомагав чим міг. Ми вирішили тут зібратися і подякувати вам за небайдужість, за те, що ви робите і будете робити. Є дані соцопитувань, що від 60 до 80% українців займаються волонтерською діяльністю. Хтось робить це публічно, хтось робить це масштабно, а хтось може купити один бронежилет і тихенько його передати. Але найголовніше, що ця консолідація суспільства дає надію на те, що ми точно переможемо», – каже Сергій Моргунов.
За особистий внесок у збереження суверенітету, зміцнення держави та наближення Перемоги, вірність почесній місії волонтера та щоденну безкорисливу працю, самовідданість, патріотизм і людяність Подяки Вінницької міської ради та її виконавчого комітету отримали 33 волонтери.
Серед нагороджених підприємців – лікарі, психологи, ресторатори, громадські діячі, депутати, логісти, освітяни тощо. За спинами цих людей стоять іноді команди із десятків, сотень, а то й тисяч небайдужих українців по всій країні.
Голова Благодійного Фонду «Вінниця – комфортне та безпечне місто» Андрій Ковальов розповідає, що з початку повномасштабного вторгнення в Україну російських окупантів, Фонд активно підтримує внутрішньо переміщених осіб, забезпечує ЗСУ військовими автомобілями, амуніцією, продуктами харчування, ліками, засобами гігієни. Крім того, підтримує вразливі категорії населення Вінниці та Вінницького району, допомагає у забезпеченні лікарень. Наразі перед волонтерами Фонду постали нові виклики.
«Зараз найважче – це збирати кошти, тому що люди втомлюються, ресурси вичерпуються, від цього і коштів не вистачає. Ми могли б робити в рази більше. Ось, наприклад, сьогодні отримали чергову фуру з багатофункціональними ліжками для лікарень Вінницької області. Тиждень тому – ще одну фуру. Кожна така – це 3-4-5 тис. євро за доставлення тільки сюди. Тому ці кошти потрібно постійно збирати та акумулювати. Емоційно непросто витримувати ці темпи. Але ми тримаємося. Всі працюють заради спільної Перемоги», – говорить Андрій Ковальов.
Керівник штабу Pan Fund Ярослав Скоромний каже, що з початку війни його фонд активно долучився до підтримки українського народу та армії. Організували гуманітарні штаби у Києві та Вінниці, в які, коштом коштів фонду та внесків, закуповується продовольство, медикаменти, засоби гігієни та інші необхідні речі. Проте зараз найпотужнішим напрямком роботи стало забезпечення захисників військовим спорядженням.
«Ми купували близько 30 автомобілів різного типу, броньовані автомобілі, військове обладнання, бронежилети, каски. Все це є на сайті фонду, можна подивитися, долучитися, поцікавитися, звернутися за допомогою. Ми й досі продовжуємо активно працювати. Стало трохи важче, але ми працюватимемо до останнього, доки не буде Перемоги нашої країни», – наголошує Ярослав Скоромний.
Про активну волонтерську роботу з перших днів війни розповідають і ресторатори закладу «Уліч» – Олександр і Катерина Горчакові. Вони надають безкоштовне харчування для військових та переселенців. Загалом приготували та видали близько 46 тисяч обідів.
«Коли розпочалась війна – перших декілька днів шок, а потім вирішили, що будемо корисні хоч чимось. І почали готувати гарячі обіди для військових і бійців тероборони. Потім до нас почали приходити люди, які втекли від війни до Вінниці. І ми їх теж безкоштовно годували. У нас маленький заклад – 8-9 посадкових місць. Було як на вокзалі, до 20 осіб збиралось: котики, песики, переноски, валізки, рюкзаки. Такий хаос. Ввечері магазини були закриті, а ми трошки довше працювали, щоб перекрити цю недостатність їжі. Хоч і кухні не було як такої. У нас є барна стійка, духовка для сирників і гриль. З дому привезли мультиварку і готували в ній каші. Потім знайомі почали зносити консервацію, печиво. Бабуся несла останню банку помідорів. У нашому оточенні війна згуртувала людей. Хто чим міг, допомагав. І після цього з’являється ще більше натхнення продовжувати працювати і далі активно допомагати», – каже подружжя Горчакових.
