Гіпотонією, або артеріальною гіпотензією називають знижений тиск. У нормі в дорослої людини він повинен бути на рівні 120/80 мм рт. ст. Якщо цей показник знижується до 90/60 мм рт. ст. або нижче, ставлять діагноз гіпотонія. При її розвитку може з’явитися сонливість, слабкість, запаморочення, часті головні болі та інші симптоми загального нездужання.
У деяких випадках гіпотонія ніяк не проявляється, а знижений тиск є для людини нормою. Найчастіше це буває у професійних спортсменів і жителів високогірних районів. Якщо внаслідок низького тиску погіршується самопочуття, необхіднк лікування.
Що таке гіпотонія
Артеріальний тиск – це тиск, який кров надає на судинні стінки. При його вимірі враховують два параметри: систолічний (верхній) та діастолічний (нижній) тиск. Систолічний реєструють в момент скорочення серцевого м’яза та течії крові у напрямку до всіх органів, а діастолічний в момент її розслаблення і повернення крові назад.
На рівень артеріального тиску впливає дуже багато внутрішніх та зовнішніх чинників, зокрема стан судин, рівень гормонів, фізична активність, психоемоційний стан та інші. Тому тиск часто змінюється. Наприклад, в ранкові години він, як правило, нижче ніж увечері.
Гіпотонія – це гостре або хронічне зниження тиску. У деяких випадках воно може бути фізіологічною нормою, але частіше за все розвивається внаслідок патологічних процесів та потребує лікування.
Симптоми артеріальної гіпотензії
У деяких випадках пацієнт може не відчувати зниження тиску – патологічний стан протікає безсимптомно. Але частіше артеріальна гіпотензія супроводжується наступними симптомами:
загальна слабкість;
швидка стомлюваність;
млявість після пробудження;
сонливість протягом дня;
порушення сну, безсоння на початку ночі;
погіршення розумової працездатності;
запаморочення;
частий головний біль;
втрата свідомості;
задишка, почастішання пульсу при фізичному навантаженні;
холодні руки та ноги;
блідість шкіри та інші симптоми нездужання.
Ці симптоми можуть з’являтися не тільки при зниженому тиску, а й при інших захворюваннях. Тому на основі цих ймовірних ознак самостійно постановити діагноз неможлива. Це може зробити тільки лікар після належної діагностики.
Види гіпотонії
Залежно від причини та часу зниження тиску виділяють:
гостру гіпотонію – тиск різко знижується до критичних показників в результаті крововтрати, тромбоемболії, інфаркту або іншої патології;
хронічну – тиск знаходиться нижче норми більшу частину часу.
Гостра гіпотонія найчастіше розвивається як симптом іншого гострого стану, що вимагає негайного надання медичної допомоги. У більшості випадків, коли діагностують гіпотонію, кажуть про хронічну форму.
Якщо гіпотонія розвивається як самостійне захворювання, її називають первинною, а якщо на тлі іншої хвороби – вторинною.
Також гіпотонію поділяють на:
фізіологічну – є варіантом норми та розвивається в результаті адаптації організму до певних умов;
патологічну – є наслідком певних порушень в організмі та вимагає лікування.
Коли знижений тиск може бути нормою
Варіантом норми може бути фізіологічна гіпотонія. Вона буває двох видів: компенсаторна та адаптивна. Перша іноді розвивається у професійних спортсменів. Під час частих інтенсивних тренувань тиск сильно підвищується, тому коли людина перебуває в стані спокою, тиск може знижуватися.
Адаптивна гіпотонія розвивається у жителів високогірних районів (через розрідженість повітря), а також дуже жарких та посушливих регіонів. Знижуючи тиск, організм адаптується до умов зовнішнього середовища, сповільнюючи кровотік, щоб краще насичувати тканини киснем.
В обох випадках рекомендується стежити за своїм здоров’ям, щоб виключити розвиток патології, адже гіпотонія може бути викликана різними захворюваннями, які не можна залишати без лікування.
Гіпотонія при вагітності: що потрібно знати
У першому триместрі та на початку другого зниження артеріального тиску вважається нормою. Воно пов’язане з фізіологічними змінами, зокрема підвищеним виробленням прогестерону, поступовим збільшенням об’єму крові та навантаження на серце. У більшості випадків лікувати таку гіпотонію не потрібно, але вагітним рекомендують регулярно вимірювати тиск і відстежувати всі зміни у своєму самопочутті. У другій половині вагітності тиск повинен нормалізуватися.
Занадто низький тиск або збереження гіпотонії в другій половині вагітності супроводжується певними ризиками. Плацента може недостатньо забезпечуватися кров’ю, що загрожує розвитком гіпоксії плода та іншими ускладненнями.
Причини розвитку гіпотонії
Причин розвитку гіпотонії може бути досить багато. Первинна форма розвивається при порушеннях, які безпосередньо впливають на стан судин та провокують зниження тиску. Вторинна гіпотонія є симптомом або наслідком іншого захворювання.
Причинами гіпотонії можуть бути:
сильний стрес або тривале емоційне перенапруження;
захворювання серцево-судинної системи;
захворювання ендокринної системи;
злоякісні новоутворення;
виразка шлунку;
цироз печінки;
туберкульоз;
цукровий діабет;
хвороба Паркінсона;
хвороба Аддісона;
анемія;
прийом деяких лікарських препаратів;
сувора дієта тощо.
Ризик розвитку артеріальної гіпотензії зростає на фоні недостатньої фізичної активності або, навпаки, професійних занять спортом, а також при незбалансованому раціоні, строгих дієтах, постійній втомі, стресі та хронічних захворюваннях.
Чим небезпечна гіпотонія
Основним ускладненням гіпотонії є гіпотонічний криз – різке зниження артеріального тиску нижче допустимої норми, яке супроводжується слабкістю, запамороченням, прискореним серцебиттям, задишкою, втратою свідомості та іншими симптомами. При розвитку кризи людині потрібна термінова медична допомога. У цьому випадку внутрішні органи, в тому числі головний мозок, не отримують достатню кількість кисню.
Також при хронічній гіпотонії збільшується навантаження на серце. В результаті гіпоксії тканин розвивається компенсаторний механізм – серце починає працювати більш інтенсивно, підвищується пульс. Це збільшує ймовірність серцевих захворювань.
Також у літніх пацієнтів частим ускладненням гіпотонії є падіння і травми, які відбуваються внаслідок несподіваного виникнення слабості та частого запаморочення.
Діагностика
При появі симптомів гіпотонії потрібно звернутися до терапевта або сімейного лікаря. Під час консультації фахівець виміряє артеріальний тиск, а надалі з цією ж метою лікар може призначити вимірювання тиску в різний час доби. Це дозволить побачити, як та в який час він змінюється.
При підтвердженні гіпотонії потрібно буде з’ясувати причину її розвитку. Для цього фахівець може призначити лабораторні аналізи, електрокардіографію (ЕКГ), УЗД серця та судин ніг, електроенцефалографію і / або інші дослідження в залежності від симптомів пацієнта та його історії хвороби. Також може знадобитися консультація лікаря іншої спеціалізації: кардіолога, невролога, ендокринолога.
Лікування
Методи лікування гіпотонії залежать від її причини та ступеня вираженості. Якщо зниження тиску розвинулося на тлі певного хронічного захворювання, в першу чергу проводять його лікування. При первинній гіпотонії основну увагу приділяють нормалізації артеріального тиску та запобіганню ускладнень, викликаних недостатнім постачанням різних органів та тканин киснем.
При лікуванні гіпотонії однаково важливу роль грає як правильно підібрана медикаментозна терапія, так і корекція способу життя. Пацієнту рекомендують дотримуватися постійного режиму дня, достатньо висипатися вночі, збалансовано харчуватися, виконувати помірні фізичні вправи, дотримуватися балансу між активністю та відпочинком, відмовитися від шкідливих звичок тощо. Кожному пацієнту лікар може дати індивідуальні рекомендації з урахуванням його стану здоров’я.
Що стосується медикаментозної терапії, то її також призначають індивідуально. Лікар може призначити препарати для підвищення артеріального тиску, зміцнення судин, нормалізації роботи серця та інші в залежності від самопочуття пацієнта, проявлених симптомів та причини хвороби.
Профілактика
Для профілактики гіпотонії рекомендують дотримуватися правил здорового способу життя та своєчасно лікувати всі серцево-судинні, ендокринні та неврологічні захворювання.
Щоб попередити хронічну гіпотонію, рекомендують:
збалансовано харчуватися, не допускаючи дефіциту вітамінів та інших корисних речовин;
підтримувати оптимальний рівень фізичної активності – більше ходити пішки, займатися плаванням або бігом;
повноцінно відпочивати – спати по 8 годин на добу;
відмовитися від вживання алкоголю та куріння.
Інформація в статті надана для ознайомлення та не є керівництвом до самостійної діагностики та лікування. При появі симптомів захворювання слід звернутися до лікаря.
