Ось кажуть, що бюджет міста Вінниця є самодостатнім. Але проаналізувавши його, бачимо, що 50% доходів міського бюджету отримується за рахунок трансфертів із державного бюджету. Це освітянська субвенція, це додаткові дотації, це субвенції соціального характеру і так далі, – сказав місцевим журналістам доктор економічних наук, заслужений економіст України Валерій Коровій.
Виникає запитання – то чи є бюджет Вінниці самодостатнім? А це вже з якої сторони дивитися. Тому держава повинна формувати свою позицію у цих питаннях з комплексного розвитку тієї чи іншої громади. Треба розуміти, що сільська громада не може конкурувати з міською. В силу історичних перспектив в останній були створені і здебільшого продовжують працювати промислові і переробні підприємства, там було сформовано всі основні адміністративні об’єкти. Тому рівень життя в обох типах громад потрібно якось вирівнювати. Отже саме державна регіональна політика повинна бути спрямована на підвищення життєвого рівня насамперед у сільській місцевості, щоби бодай якось хоча би частково вирівнювати елементарні життєві стандарти, – підкреслив голова Вінницької ОДА 2015 – 2019 Валерій Коровій.
Для сільських територій – це місцеві субвенції на розвиток сільської інфраструктури, на розвиток комунальних доріг, на розвиток медичної та освітянської сфери, інших. Ось які інструменти потрібно використовувати, це має бути закладено в основу розвитку села. А це те, чого сьогодні нема. Є тільки гарне гасло, що створено однакові умови й можливості для розвитку всіх громад. Але ж це все від лукавого, бо абсолютно нечесно, позаяк на лінію старту поставили усіх без розбору – міцних і здорових, що повні сил та енергії; кульгавих і тих, хто на милицях; та навіть тих, хто у візку. І хто в цих умовах добіжить до фінішу? Це, якщо говорити образно.
Також голова громадського об’єднання «Ми – Вінничани» Валерій Коровій порівняв спроможність сільських та міських громад.
У нас сьогодні є настільки депресивні сільські громади, де попри децентралізацію не мають коштів на утримання комунальних закладів, щоб заплатити за використаний газ на опалення, електроенергію, на зарплату працівникам, на комунальні платежі. У той же час є міські територіальні громади, де на депозитах в комерційних банках тримають по 300-400 млн гривень, маючи з того непогані проценти. І все це завдяки створеній попередніми поколіннями промисловій інфраструктурі. По суті, нічого не доклавши сьогодні. То де справедливість? Державна політика має бути комплексною, тоді і можна буде говорити про гармонію розвитку територіальних громад.
