Вінниччина переживає не кращий час свого розвитку, і те, що маємо зараз, повністю дискредитує саме поняття децентралізації як такої, її суть і зміст, – заявив журналістам колишній голова Вінницької облдержадміністрації Валерій Коровій.
Справа у тому, що перший удар було зроблено тоді, коли законодавець прийняв рішення зменшити виборчу квоту за партійними списками з 80 тисяч до 10 тисяч.
Тобто, якщо більше 10 тис. виборців, то депутатів в органи місцевого самоврядування треба вибирати за відкритими партійними списками, а не на мажоритарній основі. Що це дало? Зайдіть на сесію будь-якої сільської ради і побачите навпроти кожного депутата прапорець, що демонструє його партійну приналежність.
Це означає, що на рівні громад депутатський корпус відстоює не інтереси безпосередніх виборців і громади, котрі наділили його цими повноваженнями, а політичної партії, котра невідомо де знаходиться, яка, можливо, і гадки не має про цю громаду. Проте вказує тому чи іншому депутату, як він має голосувати. Зокрема, наприклад, і в питаннях про виділення 2-х гектарів землі у процесі її дерибану, котрий відбувається нині. Словом, замість децентралізації – повна дестабілізація і дезорганізація роботи на місцях.
На превеликий жаль, сьогодні зруйновано систему так званого регіонального і субрегіонального (внутріобласного) рівнів. Громади фактично кинуті на самовиживання. В цих умовах виграли тільки великі міста, котрі й без того були здебільшого самодостатніми, де були сконцентровані бюджетонаповнюючі джерела, ПДФО, і які можуть дозволити собі жити сьогодні на власний розсуд, як їм заманеться.
Справа ще й у тім, що не створено системи державного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування. Це те, що називається системою префектів, про що свого часу так багато говорили, але до чого так і не дійшли. Після того, як було скасовано функцію загального нагляду прокуратури, підвищилася роль місцевого самоврядування. Але при цьому має бути баланс інтересів.
Голова ГО “Ми – Вінничани” Валерій Коровій: Можна спостерігати певний хаос на рівні громад і формування подекуди, образно кажучи, якихось удільних князівств і князьків місцевого «розливу», котрим усе ніпочім, тому він робить, що хоче, на власний розсуд.
Тому зараз дуже часто бачимо, що органи місцевого самоврядування приймають багато таких рішень, котрі викликають певний сумнів щодо їхньої, м’яко кажучи, законності.
Проте механізму оскарження цих рішень не існує, бо не існує системи стримування і противаг в умовах децентралізації. Через це можна спостерігати певний хаос на рівні громад і формування подекуди, образно кажучи, якихось удільних князівств і князьків місцевого «розливу», котрим усе ніпочім, тому він робить, що хоче, на власний розсуд.
Чи то сам, чи то через своїх представників у громадах і старостатах, чи в інший спосіб починає диктувати свої вимоги та умови. Таких випадків сьогодні є багато, а люди від цього страждають. Тому нині необхідно терміново посилювати регіональний рівень влади. Це стосується як позицій обласної державної адміністрації, так і обласної ради, котрі повинні йти на місця, аналізувати ситуацію і знімати ті протиріччя, котрі є.
У продовження теми. В процесі децентралізації досить багато говорилося про префектури, власне, вони мали прийти на зміну облдержадміністраціям та отримати певні контролюючі повноваження. Натомість функції адміністрацій пророкували новоствореним облвиконкомам, як це було раніше, коли голова облради – він же і голова облвиконкому. Нині про це вже ні слуху, ні духу.
Апріорі так і мало бути, але згодом щось пішло не так, «рознос» влаштували тільки для районних адміністрацій та районних рад. У нас дуже багато всіляких перекосів, котрі не поспішають виправляти. Що-що, а перетворити гарну ідею на її профанацію чи фікцію, уміємо.
Джерело: “Вінниччина”
