У Вінниці річка Південний Буг є основним туристичним водним напрямком. Від центрального мосту до Сабарова туристи та вінничани плавають на теплоходах Ляля Ратушна та Микола Пирогов. Зазвичай у літній період вінничани не помічають з річки приховані особливості міста, які закриті зеленими насадженнями. З приходом зимового періоду річка зазвичай замерзає та перетворюється у прогулянкову та рибацьку зону при відповідній товщі льоду.

Так. журналісти нашого видання вирішили показати зимову Вінницю у фотографіях з незвичного ракурсу. Прогулянка почалась від пляжу Спартаку в бік Староміського мосту. Починаючи з цієї локації першим зустрічається виток річки Каліча, яка починає свій шлях від Центрального парку і впадає неподалік річкового порту, який йде слідом.

Тут базуються теплоходи “Ляля Ратушна”, “Микола Пирогов”, ПТ-73 і вантажні баржі. До речі, ці два пасажирські судна досі збереглися чи не найбільш в оригінальному стані серед всіх існуючих теплоходів проекту М-544, оскільки фактично не зазнавали візуальних видозмін протягом всіх років існування.

Поблизу порту розміщується Староміський міст, який був побудований ще у 1960-х роках та на вигляд дуже потребує ремонту. Тріщини, іржаві труби, відлущені елементи мосту, арматура, яка видніється у деяких місцях — це вигляд мосту знизу. Йому давно не проводили капітальний ремонт, тому маємо надію, що ним займуться вже незабаром.

Поруч з ним помітно Замкову Гору. Вона є однією з найстаріших пам’яток, яка охороняється законом. Кілька років тому археологи розпочали розкопки та знайшли на горі навіть залишки трипільського поселення. На початку XVІ сторіччя волинянин Костянтин Острозький побудував на горі замок. Він був однією з точок, навколо якої розросталося місто.

Вінницькі дослідники та історики пропонували розташувати на двох гектарах території Замкової гори, яка іще залишилася, історико-туристичний комплекс – прообраз дерев’яного замку з оборонними стінами й чотирма вежами, який може стати туристичною родзинкою міста. Але у серпні територію Замкової гори почали розгортати екскаваторами. У підніжжі гори планують розташувати сервісний комплекс, але роботи поки були припинені.

Далі йдемо повз хаотичну «Свердловську» забудову на узбережжі річки. Велика кількість приватних будиночків містить в собі невеликі теплиці, човни, пральні машинки, побутові речі, альтанки, невеликі пірси для риболовлі, що створює особливий колорит Вінниці.

Зовсім скоро ми доходимо до острова «Кемпа». У зимовий час безлюдний острів перетворився на людний. Вже більше десятка років лише у зимовий період можна на нього потрапити.

Нагадаємо, що раніше Кемпа був півостровом, а потім зробили насип обсягом 7880 тисяч кубометрів ґрунту за допомогою якого утворився штучний острів. У XVI столітті тут знаходилося фортифікаційне укріплення. Довкола тягнувся земляний вал. Як об’єкт фортифікації, «Кемпа» себе не виправдав. Він мав тактичне значення — перший пункт оборони під час ворожого нападу. Але попри те, що його збудували за всіма вимогами тогочасної бастіонно-ескарпової системи, нападники брали острів одразу. Навесні 1651 року під час оборони Вінниці Іваном Богуном авангард взяв «Кемпу» з маршу, грубо кажучи, завойовники просто заїхали кіннотою по льоду на територію острова. Пізніше на «Кемпі» діяли державна скарбниця, в’язниця, резиденція старости. Ще на острові була садиба: житло, сараї, господарські будівлі. У 1902 році «Кемпу» з’єднали два залізні мости, що пролягали через обидві протоки Бугу.

Починаючи з 1913 року через острів курсували трамваї до 1941 року. Вагони рухалися по одній колії. Після нападу німецьких військ мости були підірвані та з того часу трамвайний рух там відновлений не був. Натомість цього був збудований новий залізобетонний, яким користуються і нині. У 70-80-х роках на острові проводили фестиваль “Зорі над Бугом”. З того часу «Кемпу» стали називати островом фестивальним.

Наразі острів є безлюдним, а його територія заросла кущами та деревами. Де-не-де помітні залишки тротуарів, фундаментів під майданчики, ворота від невеликого стадіону, де грали футбол, старовинна електрична опора, туалет, знак дружби польського та українського народів. Місця, де раніше купалися вінничани поросли очеретом, а радянські «грибки», під якими можна було сховатися від сонця у літню пору, вони зникли у невідомому напрямку.

У майбутньому планували відновити острів побудувавши на старих опорах міст, але тоді не буде помітно фонтану з центрального мосту, на цьому все й зависло.

Останньою локацією нашої прогулянки стала вінницька «Єрусалимка». Це одне з невеликих найколоритніших місць, де раніше активно проживала єврейська громада. Нині з тих часів залишилось не так багато артефактів, які свідчать про минуле тих часів. Але, не дивлячись на те, «Єрусалимка» все ж продовжує жити. У невеликих будинках, навколо яких різні побутові речі, човни й досі панує старовинна атмосфера. Гранітні скали біля крутих сходів до приватних будинків покрились льодом. Це створює невелику особливість природної зони «Єрусалимки».

ы

 

ПРОКОМЕНТУВАТИ

Введіть текст коментаря!
Введіть своє ім'я