У Вінниці трамвай святкує своє 107-річчя з моменту заснування. 15 жовтня за старим стилем або 28 за новим виповнюється 107 років з того дня, як вулицею Соборною (а тоді вона називалася Миколаївським проспектом) проїхався перший вінницький трамвай. Дата, звісно, не кругла і, тимбільше, не ювілейна, але це не заважає напередодні річниці згадати історію та дізнатись щось нове, а саме про сучасність найвідомішого місцевого електротранспорту.
Трамвай запустили лише з четвертої проби. Про це виступив тодішній міський голова Микола Оводов. Він дав доручення міському архітектору Григорію Артинову знайти підрядника та організувати участь самого міста в будівництві трамвайної лінії.
Тоді був проведений тендер на облаштування трамвайної колії у Вінниці. Його виграла київська філія російського товариства “Всеобщая компания электричества». Трамваї були закуплені у німецькому місті Нюрнберзі. Перші сім вагонів були поставлені у 1913 році.
Перше трамвайне депо розташовувалось під насипом центрального мосту. Декілька будинків збереглися і досі від депо і вони знаходяться на території теплостанції.
Перший виїзд вінницького трамваю на маршрут відбувся 15 (28) жовтня 1913 році у 6:40 ранку. Подивитись на це дійство тоді прийшла сотня вінничан.
Для Вінниці це дійсно була значуща подія. У 1913 році місто було повітовим і лише наступного року відібрало статус губернського у Кам’янця-Подільського. На той час у нас вже була залізниця, електростанція, водогін, оперний театр, а тут ще трамвай з’являється. І соціально-політичне життя міста піднімається на новий рівень у порівнянні з Кам’янцем-Подільським.
Перший маршрут, прокладений менш ніж за рік, був від Жіночої гімназії (нині школа №2) до Залізничного вокзалу. Трамвай проїжджав Миколаївський проспект (вулицю Соборну), два мости через острів Кемпу і Олександрівським шляхом (проспект Коцюбинського) прямував до вокзалу.
Вартість проїзду у перших трамваях становила від 2 до 10 копійок у залежності від кількості зупинок.
Враховуючи вартість проїзду, трамвай був задоволенням не для бідних. Ті намагалися проїхати на “ковбасі” або на підніжці. Але кондуктор слідкував за ними. У нього був свисток, в який він свистів, помітивши “зайця”. А біля кожної зупинки тоді чергували поліцейські, які намагалисяцих “зайців” зловити та оштрафувати.
До речі, перші водії трамваю – або вагоновожаті – були виключно чоловіки. Причина проста – робота була фізично важкою. Зміна тривала 12 годин і весь цей час потрібно було стояти на ногах.
Влітку 1914 року була споруджена друга лінія від Вознесенської церкви до Військового містечка по Миколаївському проспекту (вул. 50 років Перемоги).
У 1932 році побудована нова одноколійна лінія від ринку Каліча до Пироговської лікарні. Через рік тут була покладена друга колія. Розворот був організований саме там, де зараз закінчується алея по вулиці Пирогова. Ця алея існувала і в ті роки.
У 1936 році був складений проект будівництва нової лінії від Військового містечка по вул. Фрунзе до суперфосфатного заводу довжиною 1,7 км. До будівництва цієї лінії приступили в 1940 році. Через війни роботи були припинені.
У 1936-1937 роках в Замостя почалося будівництво нового трамвайного депо. Рух трамвая припинився 7 липня 1941 року, який відновився у червні 1945 року. Для відновлення інфраструктури курсували вантажні, які як недивно тоді перевозили вугілля від залізниці до електростанції, цегли та навіть нафту.
Крім нових колій у цей час Вінниця поповнюється і новими трамваями – знову таки, тими, що побували у вжитку, побудованими ще до війни. Прибувають вони зі столиці, яка тоді почала оновлювати свій трамвайний парк.
Грошей не вистачало, і країна не могла дозволити собі придбати нові вагони у кожне місто. Тому такі міста, як Москва, Київ, Ленінград отримували нові, а свої старі передавали до менших міст. Так Вінниця отримала понад 20 вагонів.
Це були трамваї серії С-900, які вінничани називали “киянкою”. Вироблені у Києві, на заводі ім. Дзержинського (сьогодні це завод електротранспорту), вони були пристосовані для широкої колії. Тож у Вінниці їх довелося переробляти під вузьку. Ще одна назва цих вагонів – “коробочка”, бо побудовані вони були із дерева і були громіздкими та незручними. Але це незавадило їм прослужити вінничанам до середини 1970-х.
У 1950-х збудували нове трамвайне депо, шо на Хмельницькому шосе,а на замості депо закрили. Нове депо було сумісне з кінцевою зупинкою.
У тих же 1960-х до Вінниці прибувають німецькі вагони ГОТА з Нюрнберга – зовсім нові. “Таким чином, ми вперше за півстоліття отримали нові вагони. Це була досить велика партія, близько 40 “поїздів”, які складалися із головного та причепного вагону. Місто зростало, населення ставало більшим, і маленькі трамваї вже не могли впоратися із пасажиропотоком.
У 70-х роках на зміну “німцям” почали поступати чеські трамваї Tatra-Т4, спеціально пристосовані під вузьку колію. На той час вже встигла добре себе зарекомендувати аналогічна модель ширококолійного вагону Tatra- Т3, тож Вінниця із задоволенням закупила 45 вагонів. “Вони були більшими за німецькі у півтора рази і на той час сприймалися, як сьогодні сприймається наш відновлений VinWay. Тоді вони справили справжній фурор.
А у 1980-х роках прийшла черга КТ-4, двохсекційних вагонів із “гармошкою”, також чеського виробництва. Вони й склали основу трамвайного парку Вінниці у на наступні 20 років. “Протягом 10 років їх було придбано 81 одиницю, тобто фактично повна потреба парку.
Новітня сторінка – отримання у 2007-2009 роках понад сотні швейцарських вагонів, які на батьківщині відкатали свій вік і дісталися Вінниці абсолютно безкоштовно. Таким чином швейцарці вирішили проблему утилізації застарілого транспорту, а місто над Бугом – проблему нестачі транспортних засобів.
Швейцарські, хоч і гарні і в гарному стані, але мають певний термін служби. І рано чи пізно їх також доведеться списувати. Тож потрібно шукати вирішення, і одним із них є модернізація чеських вагонів КТ-4 та створення на їхній базі вагонів VinWay
Після відновлення ВінВєїв стало зрозуміло, що з донорів, які можна реконструювати вже непридатні для експлуатації. Тому Вінницький міський голова Сергій Моргунов у робочій поїздці приїздив знову до Цюриху та повідомив Вінничанам, що з 2020 року у Вінниці можуть з’явитися ще одні новіші Швейцарці. Наразі у Вінниці курсує містом п’ять коротких VinWay моделі T4UA та чотири вагона KT4UA Vinway.
