Громадський рух “Ми Вінничани” – з вінничан роблять провінційних невігласів

Декілька днів Вінниця обговорює новину про те, що начебто у Ватикані якісь «Лєна» і «Тамара» залишили наскальний автограф на фресці Рафаеля. Згодом з’явилося нове повідомлення про те, що це «фейк». Але осад залишився. Умовна «Вінниця», як символ міста, з якого у світ виїжджають неосвічені і наглі істоти, схоже, стає стереотипним поняттям, – йдеться в заяві громадської спільноти “Ми – Вінничани” на сторінці в соціальній мережі.

Того ж дня читачі місцевих пабликів у соціальній мережі Фейсбук могли стати свідками сварки ексміністра Андрія Реви та активістки Юлії Григи. Лайка дуже швидко набула базарного характеру і звелася до банальних образ.

А тепер, шановні друзі, спробуємо знайти зв’язок між цими, здавалося б, слабко пов’язаними подіями.

Зв’язок, безумовно, є. І полягає він у тому, що місцеві політичні діячі, депутати різних рівнів та партійні функціонери не можуть сформулювати змістовний порядок денний.

Варіантів поведінки у них три.

Перший – «освоювати» гроші, виділені на публікацію у місцевих ЗМІ загальнопартійних меседжів, які до Вінниччини жодного стосунку не мають.

Другий – ловити «хайп», влаштовуючи удавані протести проти якихось проєктів місцевої влади (ау! як там історія з ЖК «Європейський», навколо якої було стільки депутатської істерики?), щоб взяли «в тему» і «в долю».

Третій – проявляти активність у соціальних мережах. Де виховання та культурний рівень, за відсутності змістовної частини діалогу, даються взнаки.

Як наслідок – Вінницю починають сприймати у якості стереотипного провінційного міста, яке, власне, і може виростити рагулів, здатних «ославити» її на весь світ. «Фейком» чи не «фейком» була історія з фрескою, але у масовій свідомості вкоренилося: «Так, наші цілком могли поступити подібним чином».

Що слід змінити, щоб переламати ситуацію і повернути Вінниці добре ім’я міста з європейською культурою політичного спілкування?

Насамперед, привести до влади на місцевих виборах не партійних функціонерів – ретрансляторів столичних босів, яким Вінниця, у принципі, байдужа. А громадських діячів – своїх, вінничан. Тих, для кого Вінниця є не територією для особистого збагачення, а містом, у якому будуть жити їхні діти.

У будь-якому іншому випадку ми так і залишимося – провінцією, над якою кепкуватимуть самі українці та іноземці, – переконані представники громадського руху “Ми – Вінничани. 

ПРОКОМЕНТУВАТИ

Введіть текст коментаря!
Введіть своє ім'я