Аромат багаття, соковитий бограч, автентичний куліш із вишнею, виставка зброї від часів УНР до сьогодення та навіть рожеві жіночі бронежилети — усе це об’єднало вінничан у Центральному парку імені Миколи Леонтовича. На площі «Водограй» відбувся традиційний благодійний фестиваль польової кухні пам’яті кухаря-добровольця Тараса Сича.
Цьогоріч захід пройшов уже вдесяте. Головна мета ювілейного фестивалю — надважлива: збір коштів на придбання обладнання Starlink для земляків із 120-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
Кулінарна магія на вогні: від армійського плову до «таратути»
Щоб скуштувати унікальні страви, гостям пропонували зробити благодійний внесок від 200 гривень і отримати спеціальну фестивальну тарілку. Далі починався справжній гастрономічний квест десятками локацій від військових, волонтерів, шеф-кухарів та нацспільнот.
Військовослужбовці 14-ї оперативної бригади «Червона Калина» дивували гостей фінською мобільною кухнею.
«Вона дуже швидка, економна та мобільна. Сьогодні ми приготували звичайний солдатський плов із тих продуктів, які видають у нашій частині. А ще привезли випічку та хліб із власної пекарні. Хочемо, щоб люди бачили: у війську годують прекрасно», — ділиться сержант Микола Фомічов.
Поруч розгорнули свою локацію бійці 159-го Навчального центру тактичної медицини. Вони пригощали відвідувачів наваристим бограчем, тушкованою картоплею та пшоняною кашею зі шкварками та цибулею. Солдат Ярослав Доценко запевнив: «Це наше звичне меню, яке ми майже щодня готуємо для хлопців у частині».
Відома ветеранка, голова ГО «Ведені серцем» та очільниця клубу «Подільської кухні» Юлія Щербань нагадала про саму суть фестивалю:
«Цей захід об’єднує нашу історію, сучасність і майбутнє. Він присвячений Тарасу Сичу, який загинув у 2014 році, захищаючи нас під Дебальцевим. Він був унікальним — не брав до рук зброю, тому обрав кухню. Бо ситий солдат — це вмотивований солдат. Сьогодні ми презентуємо наш фірмовий куліш по-вінницьки на вишні та старовинну подільську закуску — таратуту».
Вже вшосте до акції долучився відомий кулінарний блогер Олександр Вюн (Вюнфуд), який майстерно смажив молоду картоплю у величезному казані на відкритому вогні та варив традиційний бограч.
Не лише їжа: такмед, зброя крізь століття та рожева броня
Фестиваль вражав не лише смаками, а й інтерактивними майданчиками. Інструктори зі школи тактичної медицини 159-го центру розгорнули масштабну зону, де показували, як за допомогою сучасних турнікетів ефективно зупиняти критичні кровотечі. Ба більше, вони пригнали на локацію справжній медичний «Хаммер» (HMMWV), продемонструвавши, як евакуюють поранених із поля бою.
Справжній ажіотаж викликав стенд Вінницького обласного центру підготовки населення до національного спротиву. Інструктор центру та ветеран Василь Любуня, вбраний в історичний стрій армії УНР, демонстрував легендарну гвинтівку «Мосіна» 1891 року.
«Ця зброя воювала і в Першу, і в Другу світові, а подекуди є на озброєнні й зараз. Ми показуємо еволюцію зброї спротиву Росії — як тоді, так і зараз», — зазначив інструктор.
А найнесподіванішим експонатом виставки став… яскраво-рожевий бронежилет від вінницької компанії «Кіборг» (бренд «Мілітекс»). Керівник виробництва Сергій Гришак розвіяв інтригу:
«Цю плитоноску ми створили для наших чудових захисниць. Вона не для бойових дій на першій лінії, а більше для полігонів, тренувань чи як подарунок. Головне — тут встановлені анатомічні плити, спеціально розроблені під жіночу статуру, з урахуванням усіх параметрів безпеки та комфорту».
Голоси фестивалю: єдність поколінь
Попри літню спеку, людей на майданчику «Водограй» було вдосталь. Для кожного цей захід став чимось своїм:
Військовий Андрій (приїхав у відпустку, прийшов із дружиною): «Ми на фестивалі не вперше. Щороку намагаємось відвідати. Для мене це чудова нагода зустріти старих друзів, знайомих, просто потиснути руки та поспілкуватись у затишній атмосфері».
Дмитро (випускник школи): «Я хочу вступати на військову спеціальність. Для мене це шанс наживо поговорити з військовими, розпитати про нюанси служби та майбутньої професії. Ну і бограч тут неймовірний!»
Марія (гостя міста, прийшла з сином): «Ми не з Вінниці, просто гуляли парком. Ініціатива вражаюча. Все дуже смачно, сину цікаво подивитися на машини та техніку. Якби ще трохи прохолодніше було, взагалі ідеально!»
Фестиваль імені Тараса Сича вкотре довів: подільська гостинність, помножена на волонтерський дух, здатна конвертувати смачну їжу в реальну технічну допомогу для наших захисників на передовій. Весь прибуток від продажу фестивальних тарілок буде спрямовано на закупівлю «Старлінків» для 120-ї бригади ТрО.
