Лютий 2022-го і повномасштабна війна рф проти України докорінно змінили життя Валентини Плюскар. Її рідне село Новодмитрівка на Херсонщині опинилось під окупацією, вороги зруйнували батьківський дім, в окупації помер дядько, ховаючись від обстрілів у підвалі, під завалами загинув 6-річний племінник, а молодший брат Віктор, захищаючи Маріуполь, з «Азовсталі» потрапив у полон.
Коли чоловік сестри — теж військовий — знайшов для багатодітної родини будинок на Вінниччині, у село Верхівка Гайсинського району спершу переїхали матір і рідні, а потім — і Валентина з маленькою донечкою Оленкою.
Впоратися з випробуваннями і зуміти розпочати нове життя Валентині допомогла робота, яку вона знайшла в МХП.
Вже понад рік Валентина працює операторкою виробничої дільниці цеху первинної обробки на Переробному комплексі. Це — технічна й відповідальна робота, яка раніше вважалася суто чоловічою: потрібно стежити за справністю машин, проводити профілактичні огляди, виявляти та усувати несправності, забезпечувати безперервність виробничого процесу.
Валентина швидко опанувала технічні нюанси, навчилася працювати з інструментами й контролювати роботу систем.
Зараз уже має власний будинок – придбала разом з коханим чоловіком Андрієм, з яким познайомилась саме в МХП, а також дочекалася омріяного визволення брата з полону.
— Що б не сталося, не можна здаватися і опускати руки! Треба жити далі, навчатися новому і все обов’язково вдасться, — точно знає Валентина Плюскар.
Свого часу вона навчалася за фахом «психологія виховання дитини від 0 до 5 років». А успішно пройшовши співбесіду в МХП, стала першою жінкою-операторкою на одній із ліній виробництва — у цеху первинної обробки на Переробному комплексі.
Свої перші робочі дні Валентина пам’ятає у деталях. З усмішкою згадує, як спершу колеги-чоловіки були здивовані, що вперше на лінії працюватимуть з жінкою.
— Але вони повірили в мене, що я все зможу. І я змогла! — говорить Валентина. — Я дуже вдячна всім колегам-операторам та інженерам за підтримку й допомогу. Наскільки у нас дружній колектив, де всі готові пояснити, навчити, підказати, підстрахувати й прийти на допомогу, я відчула одразу. Це дуже цінно!
До переїзду на Вінниччину Валентина кілька років працювала на заводі напівфабрикатів, де кожен працівник був сам по собі.
Порівнюючи той досвід і роботу в МХП, вона відзначає, наскільки важливою є єдність команди.
— МХП — це масштаб, підтримка на кожному етапі і, перш за все, командна робота. Ми вже як одна велика родина! З колегами на лінії започаткували навіть свою традицію — на день народження даруємо один одному особливі іменні фірмові футболки, — розповідає Валентина.
Чудовий, дружній колектив, безпечні й комфортні умови, смачне харчування, забезпечення трансфером з роботи й на роботу, соціальна захищеність, достойні зарплати та стабільність — усе це вона цінує у своїй роботі.
Валентина радіє, що завдяки МХП може допомагати брату-захиснику, який після повернення з полону та року реабілітації почав навчатися на водолаза й сапера ДСНС.
— Навчання платне, тому з сестрою ми стараємося допомагати брату, якого понад два роки надзвичайно чекали.
Як сестра захисника, я дуже ціную, що МХП — компанія, яка не забуває про Героїв, постійно підтримує ветеранів, своїх працівників, які пішли на війну, та родини оборонців. Це надзвичайно важливо.
Жінкам, які зараз шукають роботу і вагаються, Валентина радить не зважати на стереотипи.
— Жінка може опанувати будь-яку професію! Головне — бажання і прагнення навчитися новому, — каже Валентина. — У МХП шанс знайти себе дають кожній, незалежно від того, є досвід чи ні. Всьому навчають, підтримують, пояснюють та показують. Тож у тих, хто має мотивацію і бажає отримати стабільну роботу у провідній компанії, все неодмінно вийде!
Долучайтесь і ви до команди МХП — компанії, де надають всебічну підтримку, можливості для розвитку та навчання, стабільність не на словах, а в дії.
Актуальні вакансії дивіться на сайті: https://mhp4u.com.ua
