Щоразу під час служби в костелі св. Анни лунає мелодія старовинного органу 1905 року. За його клавіатурою — Вікторія Мала, яка вже дев’ять років наповнює храм сакральними звуками.
Звуки 120-річного органу, створеного на фабриці Домініка Бернадського в польському містечку Добжинь-над-Віслою, розлітаються по всьому костелу св. Анни. Мелодія проникає крізь стіни — її чути навіть на вулиці. А за інструментом — Вікторія Мала, органістка, яка грає тут уже 9 років.
У 2019 році орган відреставрували: розібрали, перевезли до Польщі в майстерню Єжи Куклі, який і відновив інструмент. Після повернення інструменту до Бара, майстер зіграв на ньому концерт для барчан. Особливістю органа є те, що він призначений виключно для гри під час храмової служби.
«Музика — це частина мого життя. Особливо люблю григоріанський спів. Він — джерело усього. Це музика, яка вводить у глибоку тишу — ту, в якій зустрічаєш Бога», — ділиться Вікторія.
З колиски — до храму
Вікторія виросла в родині римо-католиків. З мамою та бабусею з малих років ходила на богослужіння. Бабуся замість колискових співала їй літургійні пісні.
«Я засинала під спів бабусі. Сакральну музику полюбила з дитинства», — згадує органістка.
У 13 років приєдналася до парафіяльного хору, у 15 — почала грати літургійні пісні під час служб. Згодом опанувала орган. Коли попередник пішов на пенсію — Вікторія стала головною органісткою костелу та керівницею хору.
Професія: косметолог. Покликання: органістка
За фахом Вікторія — косметолог. Любить готувати, подорожувати, має безліч хобі. Але музика — особлива.
Щоб грати на органі професійно, вступила до єдиної в Україні школи сакральної музики Інституту Богословських наук. Сьогодні вона — випускниця і повноцінна органістка.
«Спів у храмі — це не просто музика. Це молитва. Гра на органі під час літургії — зовсім інше, ніж акомпанемент на фортепіано», — пояснює Вікторія.
Віра, що витримала сумніви
Як і в багатьох молодих людей з віруючих родин, у Вікторії були питання: чи справді є Бог? Чи хоче вона ходити до храму?
Але пошуки відповідей лише зміцнили її віру.
«Римо-католицькі звичаї — це молитва вдома, відвідування цвинтаря, храм не лише в неділю, а й у будні. Це виховання за Божими заповідями», — каже вона.
