Олексій Іщук став до лав українського війська у 2015 році, керуючись власним бажанням боронити країну. Служив у 137-му окремому батальйоні морської піхоти, де брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС. Після завершення навчання в Одеській військовій академії повернувся на передову вже як офіцер. У званні лейтенанта продовжив службу в 503-му окремому батальйоні морської піхоти на донецькому напрямку, саме там зустрів початок повномасштабної війни.
Наприкінці серпня 2022 року в бою поблизу Мар’їнки на Донеччині Олексій отримав важке мінно-вибухове поранення, яке призвело до ампутації ноги. Через інвалідність він не зміг продовжити службу. До фізичних травм додалися й наслідки численних контузій. 2 травня 2025 року серце ветерана перестало битися. Йому було лише 28 років.
Народився Олексій 7 жовтня 1996 року в Севастополі в родині військовослужбовця. Часті переїзди стали звичною частиною його дитинства. Згодом родина оселилася у Вінниці, де хлопець закінчив ліцей №30 та гуманітарно-педагогічний коледж, здобувши фах учителя фізичного виховання. Займався боксом і входив до трійки кращих у Вінницькій області. Та найбільшу силу Олексій виявляв у повсякденному житті, завжди стаючи на захист тих, хто цього потребував, розповідає його батько.
«Він обрав шлях військового свідомо. Розумів, що буде важко, бо саме тоді я повернувся з бойових дій під Донецьким аеропортом. Та він не вагався – понад усе хотів захищати Україну, бути прикладом для свого синочка Марка…» – згадує Сергій Анатолійович, підполковник запасу Повітряних сил ЗСУ.
Прощання з Олексієм Іщуком відбудеться сьогодні, 11 травня, о 12:00 у VIP-залі №1 ритуального центру «Реквієм» (вул. Батозька, 12).
Поховають Героя на Алеї Слави Сабарівського кладовища. Церемонія розпочнеться о 13:00.
Щирі співчуття родині. Світла пам’ять і вічна слава Герою України!
