Максим Васильович Кошель став на захист України на початку повномасштабного російського вторгнення. У званні головного сержанта він воював у складі військової частини А1231, побувавши у багатьох гарячих точках війни. Завдяки його вправним діям усі підлеглі змогли вийти неушкодженими з-під смертельного вогню поблизу села Кринки. Після відновлення сил та здоров’я Максим повернувся на передову, цього разу у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, де був командиром гранатометного відділення. Він загинув 14 червня у бою під містом Вовчанськ, практично пожертвувавши своїм життям заради порятунку пораненого побратима.
Максим Кошель народився 5 серпня 1993 року в сім’ї кадрового військового, тому його дитинство пройшло в частих переїздах по гарнізонних містечках. Він закінчив середню школу в Миколаєві, а потім навчався в університеті «Україна» за спеціальністю «Комп’ютерна інженерія». Проте, наслідуючи приклад батька, вирішив присвятити своє життя військовій службі. Після строкової служби в Президентському полку, він продовжив захищати Батьківщину за контрактом, багато років охороняючи прикордонні рубежі. Незадовго до початку повномасштабного вторгнення вирішив спробувати себе у цивільному житті.
“Не судилося”, – розповідає дружина полеглого Героя Анжеліка, також військова, яку з початком вторгнення перевели на службу до Вінниці. “Максим одразу рушив на призовний пункт і наполегливо просився до війська. Він був дуже відповідальним і щиро любив свою країну… На війні він завжди думав про інших, був надзвичайно добрим та чуйним як до людей, так і до тварин. Не випадково його позивний був Кот. Вдома на нього чекав пухнастий улюбленець, який зараз не знаходить собі місця, плаче за своїм господарем…”
Церемонія прощання з Максимом розпочнеться о 12:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі.
Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Глибокі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і слава Герою!
