«Я не зможу просто покласти руки в кишені й дивитися, як хтось захищає мою сім’ю, якщо це можу робити я», – так пояснює свій вибір військовослужбовець 40-го полку імені полковника Данила Нечая Національної гвардії України молодший сержант Добрий. Сьогодні він командує екіпажем ударних безпілотників, виконує бойові завдання та захищає Україну на передовій, розповідають у публікації на сторінці полку.

До війська Добрий долучився у 2021 році, розпочавши строкову службу. До цього навчався на матроса-електрозварника, будував плани на майбутнє. Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, йому було лише 18 років.

Спочатку військовослужбовець охороняв важливі державні об’єкти. Згодом дізнався про формування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів і вирішив змінити напрям служби. Так розпочався його шлях у сфері безпілотних технологій.

Підготовка була тривалою і вимагала постійних тренувань. Гвардієць годинами відпрацьовував навички на симуляторах, вчився керувати дроном, працювати з обладнанням, антенами та налаштуваннями.

«Ми багато годин проводили на симуляторах. Потрібно було навчитися керувати дроном, звикнути до рухів рук, відпрацювати моторні навички. Працювали з обладнанням, антенами, налаштуваннями. Усе починалося з навчання, яке згодом мало перетворитися на реальну бойову роботу», – пригадує Добрий.

Перший бойовий досвід він отримав у 2025 році на Покровському напрямку. Замість звичної картини життя – зруйновані будинки, спустошені вулиці та постійна небезпека.

Спершу гвардієць допомагав пілоту орієнтуватися на місцевості. Однак прагнув опанувати більше навичок і самостійно працювати з безпілотниками. Згодом почав виконувати саперні завдання, а пізніше став пілотом ударних БпЛА.

Екіпаж виконував різні бойові завдання: працював по ворожій піхоті й техніці, допомагав забезпечувати потреби українських підрозділів. У таких умовах особливо важливими були злагодженість, уважність і відповідальність кожного за спільний результат.

З часом ситуація на напрямку ставала дедалі складнішою. Пересуватися було небезпечно, а дорога до позицій і повернення вимагали значних фізичних та психологічних зусиль.

«Спочатку обстановка здавалася відносно спокійною. Але згодом ситуація на напрямку ускладнилася. Пересування ставало дедалі небезпечнішим, а шлях до позицій і назад вимагав значних фізичних та моральних зусиль. Бували моменти, коли ставало дуже важко. Але мотивувало бажання помститися за побратимів, за тих, кого ми втратили. Коли працюєш на позиції, розумієш, що важлива кожна деталь. Найголовніше – безпека. Ти відповідаєш не тільки за себе, а й за людей, які поруч», – розповідає військовослужбовець.

За час служби особливого значення для нього набуло побратимство. Люди, з якими разом працюєш на позиціях, стають не просто колегами, а тими, кому довіряєш власне життя.

«Хлопці, з якими ти працюєш на позиції, стають тобі друзями, братами. Побратим – це людина, на яку завжди можеш покластися. І навіть коли виходиш із позиції, побратимство не закінчується. Це як брат, але ще ближче. На полі бою дуже важлива довіра. Ми повинні не просто виконати завдання, а й повернутися живими», – говорить Добрий.

Військову службу він пов’язує насамперед із відповідальністю, дисципліною та взаємною підтримкою. Молодший сержант пишається тим, що служить у Національній гвардії України, і переконаний: захист країни – спільна справа, у якій немає поділу на тих, хто робить більше чи менше.

«Ми всі робимо одну роботу – захищаємо свою землю. Бо хто, як не ми? Або тут будуть наші війська, або російські. І ми тут ворожих не допустимо», – наголошує гвардієць.

Попри бойові завдання та командирські обов’язки, Добрий залишається людиною зі звичайними родинними мріями. У 2024 році він одружився, а нещодавно в подружжя народився син. Тепер бажання повернутися додому та бути поруч із дружиною і дитиною набуло для нього ще більшого значення.

«Я така ж людина, як і всі. Коли приходжу додому й знімаю форму, у мене так само є мрії, плани, я теж втомлююся. Хочеться будувати сім’ю, бути поруч із дружиною та сином. Але я знову беру форму і йду воювати, йду служити своїй країні. Бо якщо не ми, то хто?» – каже військовослужбовець.

Він не приховує, що служба потребує витримки, сил і готовності долати труднощі. Водночас переконаний: кожен, хто має бажання долучитися до захисту України, може знайти своє місце у війську. Зокрема, запрошує охочих опановувати сучасні технології та безпілотні системи до роти ударних безпілотних авіаційних комплексів.

«Тут людяне ставлення командирів, сильний колектив. Усього навчимо, усе покажемо. Головне – мати бажання розвиватися та працювати», – звертається до майбутніх побратимів Добрий.

Його історія – приклад того, як війна змусила дуже молодих українців швидко дорослішати, брати на себе відповідальність і визначати власні життєві пріоритети. У 18 років Добрий обрав військову службу, опанував нову спеціальність і пройшов бойовий шлях від помічника пілота до командира екіпажу.

Сьогодні серед його головних мрій – мирне життя, родинні вечори та можливість бачити, як зростає син. Але поки Україна потребує захисників, він продовжує виконувати свій обов’язок.

Попередня публікаціяГодина читання без інтернету під ambient-сет: у вінницькому просторі «ПІЧ» відбудеться тихий читацький рейв
Наступна публікаціяНа Вінниччині внаслідок чотирьох ДТП загинув чоловік, ще троє травмувалися