Замість вишитої сорочки — корсет і вишукана сукня за європейською модою. Українки у містах минулого були зовсім не схожими на своїх сільських сучасниць. Як одягалися панянки з Проскурова та Вінниці?
За освітою Міла Поворознюк — українознавиця. Жінка детально досліджує український традиційний одяг, зокрема подільський стрій. Її друга пристрасть — міська мода. Нещодавно дослідниця провела лекцію про історію моди у бібліотеці імені Отамановського у Вінниці.
Така різна українська мода
«Коли ми говоримо про одяг українців, то уявляємо жінку у вишитій сорочці. Але наша інтелігенція у містах носила вбрання, характерне для європейської та американської моди XVIII–XX століть. Хочеться показати, що українська жінка — це не лише носійка традицій села, а й освічена міська мешканка», — розповідає Міла Поворознюк.
Дослідниця вже 11 років одягається у стилі початку ХХ століття. Вона вивчила тогочасну моду — від білизни до капелюшків і рукавичок. Про те, як виглядали міські мешканці минулого, можна дізнатися із журналів того часу та старих фотографій.
На лекцію Міла принесла власну колекцію світлин із Поділля, Києва, Харкова, Сум та інших регіонів України.
Мода максимально відображає зміни у суспільстві. За одягом можна побачити становище жінки, економічний рівень держави та навіть вплив релігії. У заможних країнах жіночі сукні та чоловічі костюми були дорогими й виготовлялися з якісних матеріалів.
У різні історичні періоди Поділля входило до складу різних держав, що впливало на одяг мешканців. Міська мода прийшла з Європи. Українці, які жили на території Російської імперії, орієнтувалися на російську знать, яка, своєю чергою, наслідувала західні тенденції. Так сформувалася особлива українська міська мода, у якій поєдналися різні впливи.
Замість трусів та бюстгальтерів
120 років тому жіноча білизна була зовсім іншою. Бюстгальтерів і трусів тоді не існувало. Замість трусів жінки носили панталони, які не мали зшитої нижньої частини. Це вважалося зручним і практичним.
Для підтримки спини та грудей використовували корсети. Їх не одягали на голе тіло — спочатку жінки вдягали нижню сорочку. Також частиною білизни були нижні спідниці, накорсетники, підкорсетники та камізельки.
Після Першої світової війни траплялися курйозні випадки: солдати привозили із-за кордону жінкам камізельки, не знаючи, що це елемент нижньої білизни. Сільські дівчата носили їх як звичайний одяг, прикрашаючи традиційними елементами.
Звідки брали одяг?
Близько 80% населення Поділля становили селяни, тому до наших днів збереглося багато традиційного одягу. У регіоні також проживала значна єврейська громада. Багато кравецьких майстерень належали євреям, саме вони активно поширювали європейські модні тенденції.
Традиційні сорочки дівчата виготовляли самостійно або разом із іншими майстринями. Натомість сукні та спідниці європейського стилю шили кравці, які використовували лекала з Відня, Парижа, Москви та Петербурга.
У тогочасній Вінниці можна було побачити поруч дівчину у традиційній українській сорочці та панянку в європейській сукні.
Матеріали для міського одягу привозили з-за кордону або виготовляли на фабриках. Для пошиття використовували вовну, бавовну, льон і ситець. Взуття створювали шевці, а капелюшки виготовляли місцеві майстрині.
Особливо цінувалося мереживо. Його замовляли у майстринь або привозили з інших країн. Ірландське мереживо вважалося одним із найкращих у світі та було бажаним подарунком для учениць жіночих гімназій.
Міська та сільська мода
Мода середини ХІХ століття значно відрізнялася від початку століття чи початку ХХ століття. Навіть традиційний український одяг часто переймав європейські новинки.
У подільських сорочках є цікавий елемент декору — «брижі». Тканину густо збирали у дрібні складки. У XV столітті цей елемент був популярним у Європі, а на Поділля прийшов разом із польською шляхтою.
Сільські дівчата часто наслідували одяг міських мешканок: додавали мереживо, використовували техніку рішельє. На старих фотографіях можна побачити міських жінок у розкішних костюмах, які водночас носили українські сорочки.
Сільські дівчата іноді також вдягали корсети або коротші спідниці. Останнім часом завдяки соціальним мережам багато людей дізналися про приплітку, однак на Поділлі цей елемент одягу зустрічався рідко. Частіше жінки носили фартухи або горбатки.
Вода та одяг
Сьогодні вікторіанська мода здається незручною. Сукні прали дуже рідко, адже вони були делікатними. Частіше змінювали білизну, а сорочки могли міняти щодня.
Існували спеціальні накладки під пахви, які вбирали піт і захищали сукню. Їх кріпили булавками до нижньої сорочки або самої сукні.
Корсети майже не прали, адже всередині були металеві пластини, які могли іржавіти від води. Крім того, їх було складно чистити та сушити. Саме тому корсет завжди носили поверх нижньої білизни.
Зазвичай жінки мали один або два корсети, а також берегли взуття й капелюшки, адже ці речі були дорогими.
Як змінилася мода у радянські часи?
Перша світова війна суттєво вплинула на подільську моду. Змінилися соціальні норми та ставлення до жінок. Після війни та революційних подій в Україні міська мода майже зникла.
У 1920-х роках одяг став простішим. Багата еліта значною мірою зникла, а моду почали сприймати як прояв «буржуазності». Красиві речі продавали або перешивали.
Саме тому сьогодні багато хто забув, що українці та українки також одягалися за європейськими тенденціями.
У радянський період жінки більше не носили пишних капелюшків, складних суконь і корсетів. Одяг став практичнішим і простішим. На старих фотографіях можна побачити коротші спідниці, грубіші тканини та майже відсутній декор.
Вінтажний бренд Міли та історичні реконструкції
Раніше Міла Поворознюк шила одяг для себе самостійно, а нині має власний цех. У Європі та Америці популярний одяг, стилізований під вінтажний. За п’ять років існування бренду було створено понад 10 тисяч речей.
Костюми замовляють для театральних постановок, фотопроєктів та історичних заходів. Клієнти часто добре знаються на вінтажній моді й шукають майстрів, які можуть відтворити одяг минулих епох.
Міла мріє створити власний музей. У її колекції є чимало зразків традиційного українського та європейського одягу.
Раніше в Україні існувала спільнота жінок, які відтворювали моду різних історичних періодів. Після початку повномасштабного вторгнення багато з них виїхали за кордон.
У світі існує рух історичної реконструкції, учасники якого відтворюють події минулих століть. В Україні раніше проводили історичні фестивалі у Меджибожі, Кам’янці-Подільському, Тустані, Хотині та Чернігові. На них приїжджали учасники навіть із-за кордону.
Сьогодні у Києві діють кілька груп, які відтворюють бали XVIII–XIX століть.
