«Поки бджоли — доти й люди», — переконана Сніжана Кушнір із села Матейків Барської громади. Уже 18 років жінка займається бджолярством, а те, що починалося як сімейне захоплення, перетворилося на справу всього життя. Сьогодні на її пасіці — близько 150 вуликів.
Любов до бджіл Сніжані передала свекруха, яка свого часу відкрила для неї світ пасічництва. Спочатку жінка, як і багато хто, боялася цих комах, однак із часом страх змінився на повагу та захоплення.
«Чим більше працюєш із бджолами, тим краще починаєш їх розуміти. Вони відчувають настрій пасічника, тому до них потрібно підходити спокійно та з любов’ю», — розповідає Сніжана.
Пасіка для родини Кушнірів стала не лише роботою, а й спільною справою. Чоловік і діти допомагають доглядати за вуликами, разом із Сніжаною працюють під час збору меду.
За роки роботи пасічниця накопичила чимало досвіду. Були випадки, коли бджолині рої несподівано сідали на дерева біля двору, або доводилося швидко реагувати на зміни погоди, щоб уберегти комах. Поступово невелика пасіка розрослася до великого господарства.
Для Сніжани бджільництво — це не лише про мед.
«Це спосіб життя, який навчив мене терпінню, працьовитості та любові до природи. Бджоли дарують не тільки мед, а й особливе відчуття гармонії», — каже жінка.
На пасіці збирають різні види меду — акацієвий, липовий, ріпаковий. За словами Сніжани, кожен має свій смак і особливості. Ріпаковий мед швидко кристалізується і стає ніжним, наче крем, а найбільше покупці люблять липовий.
Пасічниця зізнається: їй цікаво спостерігати за життям бджолиних сімей, адже кожна з них має свій характер.
«Бджолині сім’ї схожі на людей. Вони різні: одні дуже охайні, інші потребують більше уваги. Кожна розвивається по-своєму, і мені подобається за ними спостерігати», — розповідає вона.
Сніжана також переконана, що бджільництво в Україні потрібно підтримувати. Через війну багато пасічників залишили свої справи або пішли захищати країну, а частина пасік постраждала.
Попри це, є люди, які продовжують розвивати ремесло й передавати його наступним поколінням. Свою любов до бджіл Сніжана прагне прищепити й дітям.
У родині Кушнірів мед давно став частиною щоденного життя. Цукру вдома майже не використовують, а улюбленим напоєм дітей є чай із медом, який вони беруть із собою навіть до школи.
Для Сніжани пасіка — це місце, де поєдналися родинні традиції, праця та любов до природи.
Дар’я Берт
