Спасо-Преображенський кафедральний собор у Вінниці — головний храм Православної церкви України, який має багатовікову історію та став однією з архітектурних перлин міста. Про це повідомляє туристичний інформаційний центр Visit Vinnytsia.
Історія храму починається у 1624 році, коли стольник Стефан Черленковський заснував на цьому місці дерев’яний домініканський костел Благовіщення та монастир. Протягом XVII–XVIII століть вони неодноразово зазнавали руйнувань через війни.
У середині XVIII ст. завдяки земському судді Міхалу Анджею Грохольському на місці старого костелу збудували кам’яний собор і монастир, а поруч розташували родову усипальницю Грохольських. Храм, спроєктований українським архітектором італійського походження Паоло Фонтани, вражав гармонією: на хорах звучав десятиголосий орган із трьома міхами, стіни прикрашали вишукані розписи, а кам’яну підлогу оточували дубові лави. Проте згодом костел занепав, і на початку XIX століття кількість ченців скоротилася до п’яти.
У 1830 році після придушення польського повстання домініканський монастир ліквідували, а костел передали православній громаді. Він отримав нову назву — Спасо-Преображенський кафедральний собор.
Собор був свідком важливих історичних подій: тут хрестили та вінчали Михайла Коцюбинського, а Микола Пирогов, що мешкав неподалік, шукав у храмі духовного спокою. У травні 1920 року після прибуття до Вінниці Симон Петлюра відвідав собор, а пізніше сюди приходив і Юзеф Пілсудський.
У XX столітті храм зазнав сплюндрування: у 1920-х роках його розграбували, у 1930 — перетворили на склад гуми, у 1960 — на спортивний зал, а у 1980-х — на зал камерної та органної музики, де виступав Святослав Ріхтер. У 1990 році, під час повернення будівлі релігійній громаді, орган було демонтовано та викинуто на вулицю.
У грудні 2018 року громада собору ухвалила рішення про перехід до Православної церкви України, і відтоді храм став головною святинею ПЦУ у Вінниці.
