Сьогодні, 28 жовтня, Вінниця проведе в останню путь свого земляка — Романа Дудніка, воїна, який повернувся з-за кордону, аби стати на захист України, повідомили в міськраді. Йому було лише 49.
З перших днів повномасштабного вторгнення він не міг залишатися осторонь. Повернувшись додому, Роман вступив до лав 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади, де обіймав посаду штаб-сержанта й отримав позивний «Старшина». Його шлях пролягав через найгарячіші ділянки фронту — зокрема, на Харківському напрямку.
Попри численні контузії та важке поранення ноги, після реабілітації він знову повернувся на передову. За мужність і незламність Роман був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медалями «За оборону України», «Захиснику України», а також численними бригадними відзнаками.
Свій останній бій Герой прийняв 21 жовтня поблизу села Катеринівка на Харківщині.
Для побратимів його загибель стала важким ударом. У зверненнях до сина полеглого, Івана, вони написали:
«Іване, твій тато — це найкраще, кого мала і втратила наша країна. Я ніколи цього не забуду й не пробачу…»
«Пишаюся, що мав честь служити з твоїм батьком».
«Він був найпозитивнішою, найдобрішою людиною, яку я тільки знав. Світла йому пам’ять…»
Роман народився у Вінниці 14 листопада 1975 року. Навчався у 10-й школі, а згодом закінчив Вінницький технікум залізничного транспорту за спеціальністю техніка-механіка. Все життя працював у будівельній галузі. Разом із дружиною виховував двох синів, молодшому з яких нині 14 років.
«Батько встиг потримати на руках свого першого онука Маркуся. Мріяв, коли той підросте, взяти його на риболовлю… Але не судилося. Наступного дня після повернення на фронт тато загинув», — розповів син Героя Іван.
У пам’яті рідних, друзів і побратимів Роман залишиться людиною з відкритим серцем, добрим словом і щирою усмішкою. Він умів підтримати у важку хвилину, був відповідальним, чуйним і справедливим.
Церемонія прощання з Романом Дудніком відбудеться 28 жовтня:
10:00 — Батозька, 12 («Реквієм», колонна зала №2)
11:30 — Спасо-Преображенський кафедральний собор
13:30 — поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища
Вічна слава і пам’ять Герою України!
Нехай серце кожного з нас згадає: вони віддали життя, щоб ми жили вільно.
