Вже майже два тижні українська публіка із захопленням зустрічає гастролі Барського МХАТу, який представляє на сценах країни свою нову постановку — «Мартин Боруля» за класичною п’єсою Івана Карпенка-Карого. Під керівництвом режисерки Ірини Дєдової у виставі задіяні не лише професійні актори, а й п’ять ветеранів та п’ять членів родин військових. Разом вони створюють емоційно насичене дійство, що поєднує класику української драматургії з живою енергією сучасності.
Автор: Дар’я Берт
Театр, який говорить мовою життя
«Мартин Боруля» — дуже відома класична п’єса Івана Карпенка-Карого, головною темою якої є пошуки свого коріння, протиставлення традицій рідного народу чужим і нав’язаним. Вона розповідає, що стається з людиною, яка, намагаючись стати тим, ким не є, може втратити щастя своєї родини. Саме тому ми обрали цю виставу», — ділиться директор Барського МХАТу Роман Григор’єв.
Постановка Ірини Дєдової — це не просто чергове звернення до класики. Це нове, живе прочитання, де режисерка не боїться експериментів. У її версії з’явилися нові персонажі, яких не було у Карпенка-Карого: замість наймита Омелька — його дружина Горпина, а Трохима замінює наймичка Химка. Ці зміни надали виставі додаткової теплоти, а комічні епізоди, створені самою режисеркою, стали справжніми улюбленими моментами глядачів.
Від французької драми до української класики
Барський МХАТ уже давно відомий своїми творчими експериментами. Театр працює з творами вітчизняних і закордонних драматургів, надаючи кожному з них оригінального звучання.
Так, цьогоріч публіка побачила виставу «Чай з м’ятою чи лимоном» за п’єсою французьких драматургів Даніеля Навара та Патріка Одекера, яку називають найкращою французькою драмою останніх 25 років ХХ століття. Минулого року на сцені Барського МХАТу відбулася прем’єра «Одного разу у Гастінгсі» — адаптації маловідомої п’єси Агати Крісті у постановці тієї ж Ірини Дєдової.
Особливе місце в історії театру посідає авторська п’єса Дєдової «Лавка», створена за підтримки Українського культурного фонду. У ній брали участь люди з порушеннями зору — ще один приклад того, як театр Бару відкриває сцену для всіх, хто прагне висловити себе через мистецтво.
Акторський склад, що вражає
У цьогорічній виставі «Мартин Боруля» кожна роль має глибоке особисте значення.
Мартин Боруля — майор ЗСУ Віктор Кімаківський, учасник бойових дій.
Його сценічна дружина Палажка — Анджела Шуляковська, дружина військового.
Доньку Марисю грає Влада Кімаківська, донька Віктора і справжня донька свого сценічного батька.
Роль сина Степана виконує Ілля Хитрюк, молодший сержант.
Повірений Трандалєв — солдат Сергій Роздольський.
Націєвський, наречений Марисі, — Олександр Дєдов, який також є звукорежисером театру і автором музичного супроводу до вистави.
Гервасія Гуляницького грає ветеран Олег Матвієв, а його сина Миколу, коханого Марисі, — Артем Музика, син військового.
Роль Горпини виконує Аліна Музика, мати Артема.
Наймичку Химку грає Анастасія Матвієнко, донька та дружина учасників бойових дій.
Частина акторів має сценічний досвід, інші ж пройшли кастинг спеціально для участі у виставі. І, як жартує директор театру, «репетиції у нас завжди з елементами імпровізації — іноді хтось переплутає репліку або забуде слово, але саме це створює живу театральну енергію».
Публіка і гастролі
Прем’єра «Мартина Борулі» в Барі зібрала повний аншлаг. Вхід був безкоштовним завдяки підтримці Українського культурного фонду, але — лише за запрошеннями. Усі запрошення розійшлися менш ніж за годину після публікації оголошення.
Після гучного успіху відбулися ще два повторні покази в Барі. Один із них став справжньою несподіванкою — через помилку в афішах частина глядачів прийшла на іншу годину, і трупа вирішила зіграти виставу ще раз після завершення гастролей.
6 жовтня театр виступив у Вінницькому академічному обласному театрі ляльок, де також був аншлаг — глядачів було настільки багато, що довелося доставляти стільці та лавки. 13 жовтня виставу побачила Полтава, 14-го — Харків, а 16 жовтня «Мартин Боруля» вирушає до Чернігова.
Театр, що лікує душу
Барський МХАТ доводить: театр може бути не лише розвагою, а потужним засобом єднання. Тут на одній сцені зустрічаються військові, їхні родини й звичайні глядачі, щоб разом прожити історію, у якій — усе, що болить і надихає сучасну Україну.
«Ми прийняли рішення зробити повторний показ у Барі, бо глядачі сприйняли виставу надзвичайно тепло. Було багато оплесків, відгуків, подарунків. Ми дуже вдячні нашим глядачам», — говорить Роман Григор’єв.
«Мартин Боруля» у виконанні Барського МХАТу — це більше, ніж просто вистава. Це історія про гідність, любов і силу родини, що звучить сьогодні особливо правдиво.
Світлини з Фейсбук сторінки Барського МХАТу
