Благодійний проєкт «ВінОк» уже понад три роки об’єднує людей, які вимушено переїхали до міста після початку повномасштабного вторгнення, а також вінничан, що прагнуть допомогти й підтримати один одного.
Проєкт стартував у червні 2022 року завдяки команді волонтерів, які відчули запит на нові знайомства, спілкування і підтримку, особливо серед дітей.
«Ми бачили, як людям бракує звичного спілкування, — розповідає менеджерка проєкту «ВінОк» Юлія Заремба. — Діти, які опинилися далеко від дому, потребували не лише занять, а й простору, де їх розуміють і приймають. Так і народився наш ‘ВінОк’ — з бажання обійняти теплом тих, хто відірвався від рідного.»
За три роки в межах ініціативи відбулося близько 40 різноманітних занять. Сьогодні «ВінОк» став одним із найбільших напрямів діяльності громадської організації «ВільнОсвіта». Зараз його реалізують у межах програми «Варто. Шлях відновлення», яку підтримує Український ветеранський фонд.
«Ми співпрацюємо з ‘Ветеранським простором’ та ‘Veteran Hub’ у Вінниці. Зараз серед наших учасників — ветерани, ветеранки та їхні родини. І дорослі, і діти щотижня приходять на безкоштовні заняття, щоб разом творити, спілкуватися й просто відчути себе частиною спільноти», — додає керівниця проєкту Катерина Ботвіннік.
Осінній день єднання
Нещодавно команда “ВінОку” організувала туристичний захід на Соцькому озері в Лісопарку. Понад 80 учасників із родин ветеранської спільноти долучилися до події.
Погода подарувала теплий промінь сонця посеред дощового тижня — і це лише підсилювало атмосферу. Особливістю дня стала мотузкова локація, підготовлена майстром туристичних прогулянок Іваном Костенком і його помічницею Анною Калиною. Дорослі й діти випробовували свою спритність, долаючи мотузкові траси, підтримуючи один одного крок за кроком. Поруч усі охочі могли навчитися в’язати справжні альпіністські вузли.
Найвідважніші учасники дісталися місця на велосипедах під супроводом досвідченої тренерки з велоспорту Інни Галантюк. Маршрут пролягав слизькими лісовими стежками, але всі впоралися — і в нагороду на них чекали вогнище, гарячий чай і смаколики з ароматом диму.
«Ми хочемо, щоб кожен відчув, що його чекали»
«Такі заходи — це не просто дозвілля. Це спосіб показати нашим ветеранам, що ми їх чекаємо, що ми поруч, — говорить Юлія Заремба. — Для багатьох із них повернення з фронту — це новий етап життя, який теж потребує підтримки. Ми хочемо, щоб вони відчули: тут їх приймають такими, як вони є».
«Це наша невеличка подяка, — додає Катерина Ботвіннік. — Ми не можемо зробити все, але можемо подарувати тепло, спільність і щирість. Бо допомога ветеранській спільноті — це не обов’язок, це природне бажання бути поруч».
Сім’ї, що зібралися того дня біля Соцького озера, провели час із користю й натхненням. Сміх дітей, розмови біля вогнища, дружні обійми — усе це стало черговим вінком із тепла, який команда проєкту сплітає вже третій рік поспіль.
