Яскрава й життєрадісна Барська кераміка має впізнавану манеру оздоблення, колористики та стилю. Теплі відтінки, квіткові мотиви й життєствердна енергетика роблять її справжнім символом подільського затишку. Сьогодні ця традиція повертається — не як музейна річ, а як жива частина сучасної української культури.
Автор: Дар’я Берт
Злет барської кераміки за часів Бони Сфорци
На початку 16 століття в Барі працювало троє цехових гончарів, поряд з цеховим гончарним ремеслом існувало й народне. Розквіт барської кераміки почався з приходом Бони Сфорци, королева привезла з собою багато італійських майстрів і барські гончарі почали переймати їхні традиції, зокрема – біле тло та зображення сюжетів з життя нашого народу на виробах ми перейняли з Італії. В ті часи гончарством займався кожен третій барчанин.
Гончарство в ХІХ–XX століттях: імена та школи
Активно розвивалась барська кераміка й у 20-му столітті. З того часу нам відомі імена Пилипа Лукашенка та Петра Маніти. В Барі працювали цілі гончарні династії. Найвідомішим гончаром того часу є Павло Самолович, цей чоловік очолював цілий напрям сюжетного розпису в Барі й залишив найбільше підписів на своїх роботах. Його роботи є окрасою музеїв Києва, Полтави, Львова, Кам’янця Подільського, Вінниці, Тиврова, Хмельницька, Харкова, Санкт-Петербурга, Москви, Варшави та Німеччини. Павло Самолович їздив навчатися в гончарній школі в місті Коломиї, можливо, зустрічався з Олексієм Бахматюком, відомим косівським гончарем.
Матеріали, технології й секрети майстрів
З глини створювали кухонний посуд, горщики-зерновики, куди могла залізти дитина, й навіть димарі та черепицю для даху. Існують різні сорти глини, українські гончарі вміли правильно її обробляти й випалювати в гончарному горні, такі горна ставили на подвір’ї. Завдяки обробці глина не псувалась від дощу, пройшовши випалювання при температурі більшій ніж тисяча градусів, вона ставала міцнішою за метал, правильно оброблена глина може зберігатись тисячоліттями. Кожен майстер мав свої секрети виготовлення.
Форми, призначення та символіка виробів
З глини виробляли баньки, глечики, гладущики, горнята, чашки, свічники, дитячі іграшки, дзвоники та ліхтарі. Іноді створювали глечики-двійнята – пару глечиків, поєднаних один з одним. Деякі вироби мали антропоморфну форму, тобто були створені в вигляді людей. Оздоблення глечиків було яскравим, для барської кераміки до 1910 року було характерним біле тло, але воно також могло бути світло- або темно-коричневе чи брунатне.
Оздоблення барської кераміки
Оздоблення барської керамікиНайвідомішою барською гончарною композицією була «Пташка на квітучій гілці». Близько 30-40 років тому, коли це питання було недостатньо дослідженим, краєзнавці плутали нашу композицію з «Зозулею на калині», але згодом було виявлено, що наш птах не схожий на інших. Барська пташина майже завжди дивиться вправо, її зображували дуже тонкими лініями, а хвіст зазвичай був поділений на частини та завжди тягнувся догори, його кінець був хвилястим.
Барські гончарі оздоблювали свої вироби ангобом – рідкою глиною, змішаною з барвником, виготовленим з хімічних елементів, наприклад, зелений виготовляли з міді. Малюнки створювали ріжком або пером. Пташка завжди виходила яскравою, її шию виділяли смужками, створюючи намисто,
Серед барських гончарів побутував також візерунок зірка, адже це символ духу та життя. Збереглося дуже багато хрестоподібних композицій, хрест також міг складатись з інших елементів. Найбільше виробів із зірковою композицією було створено після 1910 року, особливо, в 1930-х. Існував також малюнок спіраль, це було відображенням сонця. Часто на виробах зображували вазон, він був одним із варіантів язичницького дерева життя. Горщик символізував — Наві, світ мертвих, стебло – Яві, світ живих, квіти та листя – Праві, небесний світ.
Павло Самолович придумав та поширив мотив прогулянки на виробах. В Вінницькому обласному художньому музеї є миска з зображенням Тараса Шевченка, вона була виготовлена в 1923-му році, на жаль, її автор невідомий.
Техніки оздоблення: ріжкування, ритування, фляндрівка
Для барської кераміки характерні три техніки виготовлення малюнків, одна з них ріжкування, тобто нанесення візерунка на готовий виріб з допомогою коров’ячого ріжка, в кінчик якого могла бути вставлена соломинка, або частинка пера, так лінія виходила тоншою. Для складніших малюнків майстри використовували ритування, малюнок спочатку продряпували чимось гострим, а потім зафарбовували ангобом(кольоровою глиною). Третя поширена в Барі техніка – фляндрівка, спочатку наносився ангоб, а потім його розтягували гілочкою, створюючи візерунок. Дивіться сайт віртуального музею: https://barceramic.org.ua
Двадцяте століття, спалах та занепад
У зв’язку з колективізацією та змінами громадського устрою, гончарство в Барі поступово згасло. Починаючи з 30-40-х років воно зійшло нанівець. В кінці 50-60-х гончарів у місті не залишилось. На згадку про минуле мистецтво в Барі залишились вулиці Гончарна та Руський вал, саме там працювали гончарі.
Вироби барських гончарів мали попит і закордоном, в 1907-му році тільки до Бессарабії(територія сучасних Молдови та Румунія) було вивезено 98 вагонів керамічних виробів. Барська кераміка експортувалась також до Туреччини, Угорщини та, звичайно, Німеччини. Навіть тоді вона привертала увагу дослідників, ми знаємо імена Костя Широцького, Олександра Прусевича, Марії Фріде, Василя Гудака. Серед більш сучасних дослідників можна згадати Миколу Йолтуховського, Лілію Мельничук та Володимира Тетяренка.
В 1982-му році на вулиці Гончарній проводились ремонтні роботи, під час яких було знайдено старовинну піч, тоді викликали викладача Вінницького педагогічного університету Косаківського Віктор Афанасійовича, для її дослідження.
Відродження гончарства
Близько восьми років тому Роман Григор’єв почав об’єднувати навколо себе однодумців та створив творчу групу «Відродження традицій барської кераміки», яка почала збирати та поширювати інформацію про барське гончарне мистецтво. Її метою є пошук зразків барської кераміки, класифікація за призначенням, дослідження технології їх виготовлення та складу глин. З групою співпрацює багато наукових діячів, чимало своїх планів вона здійснила завдяки грантам Українського культурного фонду. Детальніше про роботу групи можна дізнатись на фейсбук сторінці Барська кераміка — нематеріальна культурна спадщина Вінниччини.
Сучасні майстри та мистецькі ініціативи
12 вересня 2021 року творча група змогла організувати Всеукраїнську науково-практичну конференцію з міжнародною участю «Місце барської кераміки в Гончарній спадщині України». Було також створено цикл історичних лекцій, існує навіть віртуальний музей барської кераміки, на ньому відвідувачі також можуть переглянути майстер-класи.
«Минулого року було проведено масштабну артрезиденцію «Три площини барської кераміки», на ній висвітлювалась творчість гончарів через виготовлення кераміки, фотографії майстрів та їх виробів, а також – через створення картин. На резиденції були присутні 45 майстрів. За результатами резиденції було проведено кілька масштабних виставок, також планується видання альбому», – розповідає учасниця групи Тетяна Січко.
Навіть сьогодні в Барі працюють гончарі, першим відроджувати барське гончарство почав Володимир Слубський близько 10 років тому. Деякі майстри барської кераміки працюють в Вінниці, вони вивчали книги, проводили власні експерименти. Про барську кераміку розповідають студентам в Барському педколеджі, а майбутні вчителі передають ці знання дітям. Існує реальний музей барської кераміки, який часто відвідують дошкільнята з дитячих садків, в артпросторі «Етночари» проводиться гончарний майстер-клас. Охочі придбати сучасні вироби барської кераміки можуть зробити це в магазині «Антарес».
Майстерня «БарВінОк» Тетяни та Максима Біньковських
Кілька років тому Тетяна та Максим Біньковські взяли участь в експедиції з пошуку прикладів Барської кераміки по селах та музеях, саме тоді вони й зацікавились гончарством. В 2019-му році з’явилась їхня домашня майстерня «БарВіНок». Подружжя виготовляє посуд, підвіски, свічники та іграшки, крім цього Тетяна та Максим проводять майстер-класи. Їхні вироби можна придбати на фестивалях та виставках, а також – у вище згаданому магазині «Антарес».
Разом із батьками гончарством зацікавились і діти подружжя Анастасія та Максим. Родина займається не лише керамікою, їхнє покликання – декоративно-прикладне мистецтво в цілому, наприклад у 2012-му році подружжя створило клуб історичної реконструкції, де створювались репліки давніх костюмів. Зараз їхня майстерня «БарВіНок» має свою сторінку в facebook.
