Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам’ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Петро Ігошкін
Петро Ігошкін, старший солдат, артилерист 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ понад рік боронив країну на східному фронті. Він загинув 2 березня під час виконання бойового завдання на Сумщині. Йому було 35 років.
Олександр Бодянчук
Олександр Бодянчук від початку російської агресії брав участь в АТО на маріупольському напрямку. З початком повномасштабного вторгнення сержант, командир підрозділу зв’язку 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, знову став на захист України. За проявлену мужність неодноразово був відзначений командуванням.
До війни Олександр працював водієм у Кондитерському Домі “Вацак” та виховував сина. За словами дружини Лілії, він був турботливим батьком і намагався прищепити синові любов до спорту.
Загинув у бою 12 березня 2022 року поблизу селища Степова Долина на Миколаївщині. Йому було 37 років.
Сергій Темний
На Донеччині 26 січня 2024 року загинув Темний Сергій Анатолійович – мешканець Тульчинської громади. Солдат служив старшим оператором і був досвідченим військовослужбовцем, адже брав участь в антитерористичній операції на сході України.
Давид Ковальов
На Курському напрямку 20 лютого загинув вінничанин Ковальов Давид Денисович. Захиснику було 29 років. У званні капітана він боронив Батьківщину від початку повномасштабного російського вторгнення. Давид був командиром взводу, а згодом – роти. Після семи контузій продовжував успішно виконувати військові завдання і отримав почесні нагороди, серед яких нагрудний знак «Срібний хрест», відзнака Президента «За оборону України» та відзнака командування бригади.
Василь Горбунов
На Харківщині загинув Горбунов Василь Васильович – мешканець Шаргородської громади, уродженець Луганщини. Його родина отримала сповіщення про зникнення безвісти 25 лютого. З початком війни доля його привела до села Лозова, де він зустрів свою дружину Ірину. Разом вони виховували троє дітей: Михайла, Соломію та Богдана. На фронті Василь Васильович служив гранатометником механізованої роти.
Анатолій Яремчук
У боях за Україну 25 лютого загинув Яремчук Анатолій Олександрович – мешканець Ладижинської громади. Захисник був розвідником-оператором розвідувальної роти Збройних Сил України.
Руслан Яровий
На Донеччині 21 січня 2024 року загинув вінничанин Яровий Руслан Олександрович. Захиснику було 45 років. Він долучився до Збройних сил України взимку 2023 року. Під час виконання бойових завдань отримав дві контузії та був двічі поранений.
Сергій Курманчук
На Покровському напрямку 25 лютого загинув вінничанин Курманчук Сергій Вікторович, уродженець Київщини. Йому було 34 роки. Він став на захист Батьківщини добровольцем на початку повномасштабного російського вторгнення. За три роки від посади майстра номера обслуги гармати був підвищений до звання сержанта з матеріального забезпечення, заступника командира батареї самохідного артилерійського дивізіону. За героїзм був нагороджений відзнаками Головнокомандувача ЗСУ України «Золотий хрест» та Хрестом «Честь і слава».
Роман Фальдштинський
На Луганщині 25 лютого загинув вінничанин Фальдштинський Роман Михайлович. Захиснику було 46 років. Він став на захист України у 2023 році, був солдатом та помічником гранатометника, разом із побратимами боронив Батьківщину на східному напрямку.
Юрій Швець
Юрій Швець до повномасштабного вторгнення працював далекобійником у Європі. Проте після 24 лютого 2022 року повернувся в Україну та долучився до 3-ї окремої танкової Залізної бригади. Воював як оператор БпЛА, пройшов бої на Київщині, Харківщині, в Ізюмі та на Куп’янському напрямку. Останній бій прийняв 4 березня поблизу села Чугунівка Куп’янського району. Йому було 38 років.
Вдома на нього чекали дружина, маленька донька, мати та сестра.
Народився Юрій 14 лютого 1987 року в селі Пилипи Могилів-Подільського району. Закінчив Полтавський університет економіки і торгівлі за спеціальністю маркетолога, працював торговим агентом у Вінниці, згодом – водієм-далекобійником.
Артем Уладовський
Артем Уладовський долучився до війська навесні 2022 року та служив у 80-й окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді. У складі підрозділу воював на донецькому та курському напрямках. Загинув 28 лютого під час виконання бойового завдання. Йому було 35 років.
“Ми своїх у бою не залишаємо. Це були його слова. Артем всіма силами намагався винести з-під обстрілу тіла побратимів, рятував поранених. Один із таких моментів закарбували на фото. На ньому він втомлений, весь у багнюці, але щасливий від того, що зміг евакуювати хлопців”, – розповіла тітка та хрещена мати полеглого воїна Наталія Василівна.
Народився Артем 18 травня 1989 року у Вінниці. Рано залишився сиротою, але завжди був сильною людиною. Закінчив Вінницьке вище професійне училище сфери послуг, працював столяром на приватному підприємстві.
Петро Кухніцький
У Чернігівському госпіталі помер захисник з Тиврівської громади — солдат Петро Кухніцький. Народився 21.12.1988 у селі Іванківці.
Василь Трончук
Головний сержант Василь Трончук, позивний Васильович, загинув 27 лютого 2023 року біля селища Невельське на Донеччині. Виконуючи службові обов’язки, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Захиснику назавжди 53 роки. Василь народився в селі Непедівка Вінницької області. Згодом з родиною переїхав в село Михайлин, де і закінчив школу. Потім здобув фах електромонтера в Козятинському СПТУ-17. В юності займався спортом, любив грати у футбол. У 1987-1990 роках проходив строкову військову службу. Після демобілізації працював за професією. У 2008-му влаштувався на Юзефо-Миколаївський цукровий завод, де і познайомився із майбутньою дружиною. Після одруження жив із коханою в селі Широка Гребля рідної області. 24 лютого 2022 року чоловік став на захист Батьківщини, поповнивши лави ЗСУ. Службу Василь ніс у 59-ій окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Обіймав посаду оператора відділення взводу протитанкових керованих ракет. Пройшов різні гарячі точки фронту.
Василь Ярошевський
Народився Василь Ярошевський 16 вересня 1986 року у с.Лісова Лисіївка. Згодом родина переїхала до Вінниці, але усі найкращі роки дитинства та юності проходили у рідному селі, куди приїжджав на канікули та у вільні від роботи дні.
Закінчив Василь Ярошевський загальноосвітню школу №20 м.Вінниці. Після школи відразу ж пішов працювати. Потім була строкова служба у Львові та робота за кордоном.
У 2009 році юнак створив власну сім’ю. Працював на заводі силікатної цегли постачальником, потім на підприємстві «Миронівський хлібопродукт».
У 2014 році Василь Ярошевський став на захист України. Два з половиною роки воював у найгарячіших точках, захищав Дебальцеве, Бахмут, Волноваху.
Війна почалася для родини Ярошевських у день народження сина, 24 лютого 2022 року, коли хлопчику виповнилося 10 років.
За дзвінком командира Василь Ярошевський о шостій годині був у своїй військовій частині, а з 25 лютого взяв у руки зброю. Служив водієм.
28 лютого Василь Ярошевський помер на Дніпровщині.
У захисника залишилися мама, дружина, два сини, брат-двійня та бабуся.
Віталій Гончар
Під час виконання бойового завдання 20 лютого 2025 року, захищаючи Україну від російських окупантів поблизу населеного пункту Суджа Курської області, загинув Віталій Гончар, який народився 23 березня 1992 року.
Денис Стаднік
Під час виконання бойових завдань у бою з окупантами в місті Костянтинівка Краматорського району Донецької області загинув Стаднік Денис, 05.07.2000 року народження.
Воїн служив розвідником-далекомірником відділення управління командира 3 артилерійської батареї артилерійського дивізіону в/ч А 4350.
З 2 грудня 2023 року Денис Стаднік вважався безвісти зниклим.
Дмитро Лилик
25 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Микільський Суджанського району Курської області загинув житель села Митинці Уланівської громади Дмитро Миколайович Лилик. Йому було лише 36 років.
Олександр Скрипник
У Курській області загинув 36-річний захисник із Томашпільської громади Олександр Скрипник.
Солдат Скрипник Олександр Володимирович служив водієм автомобільного відділення самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону.
2 березня на полі бою в районі населеного пункту Суджа Курської області захисник загинув.
Олексій Матішин
Матішин Олексій Олексійович народився 6 жовтня 1984 року в Ладижині. В 1991 році пішов в перший клас Ладижинської загальноосвітньої школи № 2.
- У 2001 році після закінчення школи вступив на навчання до Ладижинського фахового коледжу Вінницького національного аграрного університету, який закінчив у 2005 році та отримав спеціальність «Електрифікація і автоматизація сільського господарства».
- З 2005 по 2012 рік працював на посаді електрика в підрядній організації на Ладижинській ТЕС. З 2012 року працював підсобним робітником в товаристві «Вінницька птахофабрика».
- 29 березня 2023 року Олексій добровільно став до лав Збройних Сил України. Разом з побратимами брав безпосередню участь в бойових діях на передовій. За сумлінну службу, мужність і добросовісне виконання військового обов’язку Олексій був нагороджений медаллю «Учасник бойових дій».
- 22 січня 2024 року під час бою в районі населеного пункту Первомайське Донецької області Олексій отримав важкі поранення. Тривалий час лікувався та проходив реабілітацію. Після знову повернувся до служби – працював санітаром в одній з військових частин.
В лютому 2025 року стан здоров’я воїна різко погіршився – важке поранення знову далося в знаки. Олексій був госпіталізований до військового госпіталю. 2 березня серце Олексія Матішина перестало битися назавжди.
Руслан Войт
Руслан Войт народився 13 лютого 1981 року у селі Ольгопіль.
До початку повномасштабного вторгнення, 21 липня 2021 року, підписав військовий контракт. Служив у військовій частині міста Подільськ.
У травні 2023 року за старанність, ініціативність, сумлінне виконання службових обов’язків, витримку, мужність, відданість військовій присязі та українському народові у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України Руслан Войт був нагороджений подякою командувача військ оперативного командування «Південь».
За захист Батьківщини відзначений медаллю «Учасник бойових дій».
У жовтні 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Первомайське Донецької області, у ході штурмових дій противника, молодший сержант Руслан Іванович Войт зник безвісти.
Через рік і п’ять місяців стало відомо про його смерть.
Юрій Козак
На фронті загинув 52-річний старший сержант, командир відділення інженерних загороджень з Крижополя – Юрій Козак.
Старший сержант Козак Юрій Борисович служив командиром третього відділення інженерних загороджень взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення – командиром машини однієї із військових частин Збройних сил України.
