У 14-й штурмовій бригаді НГУ “Червона Калина” розповіли зворушливу історію про кохання, яке вистояло у найтяжчі часи війни.
Любов на лінії фронту
Олена та Олександр познайомилися ще до війни, але справжнім випробуванням для їхніх почуттів стало повномасштабне вторгнення росіян. 8 березня 2022 року, коли вони обоє служили у бригаді “Червона Калина” та виконували бойові завдання з оборони Київщини, пара вирішила не відкладати щастя на потім. Просто на блокпосту вони дали один одному клятву перед Богом.
Без білої сукні, без пишного святкування — лише вони, бойові побратими і небо над головою. “Ми не знали, що буде завтра, але точно знали: хочемо бути разом, поки серця б’ються”, — згадує Олена.
Промінь світла серед темряви війни
Через рік, у квітні 2023-го, на світ з’явився їхній син Тарас. Його народження стало символом надії та життя, яке триває навіть у найважчих умовах. Олена залишила службу, щоб піклуватися про малюка, а Олександр продовжив воювати у складі бойової бригади. Сьогодні він перебуває на передовій, у Покровському напрямку, і кожен його дзвінок додому — це неоціненний шанс почути голос найдорожчих людей.
Очікування та віра в майбутнє
Життя подружжя зараз — це очікування та надія. Олена щодня вірить у те, що її коханий повернеться додому, щоб побачити, як зростає їхній син. Вона впевнена: війна відібрала у них багато, але не змогла зламати їхню любов.
“Я показую Тарасові наші світлини, розповідаю йому про його тата, який щодня боронить Україну. Найважливіше — щоб він ріс із розумінням, що його батьки завжди відстоюють мир і світле майбутнє для нього та всієї країни”, — каже Олена.
Ця історія є свідченням того, що навіть у найтемніші часи любов і віра здатні долати будь-які перешкоди.
