27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили нацистський табір смерті Аушвіц-Біркенау. Голокост забрав життя 6 мільйонів євреїв, з яких близько 1,5 мільйона були з території сучасної України.
Генеральна Асамблея ООН у 2005 році ухвалила резолюцію, яка наголошує, що Голокост — пересторога про небезпеку ненависті, фанатизму й расизму. Проте останні події в Україні доводять, що пасивна пам’ять не запобігає повторенню подібних злочинів. Активний діалог і осмислення історії є ключовими для попередження геноцидів у майбутньому.
Під час війни Росії проти України постраждали ключові місця пам’яті Голокосту:
Бабин Яр. У 2022 році російська ракета влучила в територію меморіалу, де під час Другої світової масово розстрілювали євреїв.
Дробицький Яр. У Харкові російські снаряди пошкодили меморіал, присвячений жертвам нацистських розстрілів.
Жертвами рашизму стали й ті, хто пережив Голокост:
Ванда Об’єдкова, яка під час окупації Маріуполя гітлерівцями ховалася в підвалах, загинула в тому ж місті під час російських обстрілів у 2022 році.
Борис Романченко, в’язень концтаборів Бухенвальду та Берген-Бельзена, загинув у своїй квартирі в Харкові від російського удару.
Історія вчить, але висновки роблять не всі. Тому збереження пам’яті про Голокост і боротьба з ненавистю та агресією — наш спільний обов’язок.