У Вінниці від початку повномасштабного вторгнення волонтерський цех «Тетрис» невтомно виготовляє маскувальні сітки, кікімори та нашоломники для українських військових. Тут працюють жінки, які щодня вкладають душу у свою справу, допомагаючи захисникам наближати Перемогу.
Цех розташований у нежитловому приміщенні, яке волонтерки облаштували власноруч. Його стіни прикрашають рушники, портрети Тараса Шевченка та Лесі Українки, кілька ікон, а також подяки та грамоти від військових підрозділів, яким вони допомогли.
«Ми плетемо сітки, кікімори, нашоломники. Наш цех зорганізувався ще 26 лютого 2022 року, одразу після початку війни», — розповідає керівниця волонтерського цеху «Тетрис» Ірина Присяжнюк. — «Наша волонтерська родина — це переважно люди, чиї рідні зараз на фронті: діти, батьки, чоловіки».
Творчість заради перемоги
Серед волонтерів чимало творчих людей: поети, музиканти та артисти. Вони використовують свій талант, щоб збирати кошти на матеріали. Наприклад, журналістка й авторка пісень Тетяна Скомаровська влаштовує благодійні концерти на підтримку цеху.
«Я прийшла сюди, бо почула, що потрібні баночки для складання їжі. Потім побачила, що мої старі фіранки можна використати для основи кікімор. Так я поступово навчилася плести сітки», — розповідає Тетяна.
У цеху панує затишна та особлива атмосфера. Жінки працюють під звуки українських пісень, спілкуються та підтримують одна одну. В кутку горить пічка на дровах, створюючи тепло й комфорт. Зі стін до них «усміхаються» українські класики, а з-під невтомних рук виходять кілометри маскувальних сіток.
Найстаршій волонтерці пані Раїсі — 82 роки. Попри свій вік, вона щодня працює у цеху, аби допомогти військовим.
«Я сюди ходжу з великим бажанням. Не зважаю на свої роки, бо знаю, що моя робота дуже потрібна нашим воїнам. Це моя допомога, і я працюватиму до Перемоги», — ділиться пані Раїса.
Волонтерський цех «Тетрис» — це місце, де кожен метр сітки плететься з турботою, любов’ю та вірою в Перемогу.
