У складі Національної гвардії України служить танкіст із позивним Урі. Йому 59 років, і більшу частину життя він працював на залізниці. Але коли його син і зять вирушили на фронт, Урі також приєднався до бригади «Червона Калина». Знав навички танкіста ще з часів строкової служби, тому знову сів у бойову машину, тепер — на захист України.
«Наші екіпажі — це команда, і її не розділити. Не може механік-водій займатися лише своїм, навідник своїм, а командир танка тільки своїм. Тут кожен — частина колективу. На фронті так і має бути: єдність і підтримка. Ми різні, але підбираємося так, щоб на передовій конфліктів не було», — ділиться Урі.
Його підрозділ називають «Вовча зграя», і їхні танки працюють там, де піхоті потрібна підтримка. Танкісти вступають у бій, коли ворог окопався в посадках чи заховався в укриттях. Тоді на допомогу приходить важка техніка. Коли на полі бою з’являються наші танки, російські окупанти зазвичай не мають жодного шансу підняти голови — у хід йде потужний вогонь, який змушує ворога тікати. Проте втеча стає для них фатальною.
Хоча танк є основною ціллю для ворога, екіпажі «Червоної Калини» завжди намагаються залишатися у безпеці завдяки надійній броні й додатковому захисту. За словами Урі, рідкісний бій обходиться без шкоди для техніки, але важка броня захищає їх від більшості ударів, дозволяючи ефективно підтримувати піхоту та стримувати натиск ворога.
Для бійців «Червоної Калини» ця боротьба стала справою честі. Вони продовжують стояти на захисті рідної землі, не шкодуючи зусиль, щоб утримувати свої позиції.
